Гра на трембіті і таємниці ткацтва: “Шевченківський гай” запрошує на вакації

In Архів

Музей народної архітектури та побуту оновив, підлатав і встановив нові об’єкти. Тепер тут можна не просто прогулятися чарівними стежками, а й відвідати майстер-класи невтомних ремісників і відчути дух Західної України.

«Орявчик» – перша хата у музеї. Цього місяця запустився проект «Фото на згадку». Доглядачі об’єктів тепер красуються в національному строї, залежно від регіону, який вони представляють, а відвідувачі мають змогу сфотографуватися у новенькому, виставленому біля хати, українському одязі, який чудово пасує молодим панянкам і суворим чоловікам.

Голосно зафиркав кінь, щось завзято крикнув візник: так починається екскурсія у напрямках Лемківщини та Гуцульщини, яку собі можуть дозволити люди, неохочі до довгих пішохідних прогулянок.

Окрім великих возів, які можуть покатати цілу сім’ю, у понеділок та вівторок для любителів одноосібного пересування будуть проводитися велодні у музеї. Біля входу уже встановлена велосипедна стоянка. Самі об’єкти закриті у ці дні, проте можна буде поїздити по музею, що раніше було заборонено.

Для комфорту туристів буде покращено навігацію: біля кожного будиночку – дороговкази і таблички, а початок нової етнічної зони позначатиметься великими стовпцями.

Відвідувачам пропонується оглянути хату, господарі якої займалися ткацтвом. Усередині можна побачити процес приготування до ткацтва: виготовлення нитки, заправлення станка. Тут виставлено на показ все ткацьке приладдя, зокрема великі ткацькі верстати. Хата щойно після реконструкції, і перша, у якій проведено електричну мережу.

На подвір’ї пані Любомира – художниця, покаже вам основи самого ткацтва на дитячому станку: як зробити полотняне переплетення, з якого можна виготовити чільце (українська народна прикраса на голову), сумочку або пояс.

570814_2_w_1000

“Людям надзвичайно подобаються майстер-класи народних ремесл, – пані Любомира, - їх зворушує виготовлення глечика, чи ткання орнаментів. А діти особливо люблять нашу експозицію, і навіть часом не хочуть іти далі”.

У ремісничому цеху з вироблення олії ремісник пан Ігор розповідає відвідувачам про те, як виготовляли олію холодного віджиму з льону, конопель та гарбуза протягом тисячі років на наших землях.

Тут знаходяться копії старовинних пресів для витискання олії із зерен.

“Соняшник був завезений в Україну з Америки, і тільки 100 років тому ми почали виготовляти з нього олію, – каже пан Ігор. – у наших предків найчастіше використовувалася олія з льону. Окрім того, вона є лікувальною для людей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, зменшує кількість холестерину в крові і має високий відсоток ненасиченої жирної кислоти Омега-3, яка сприяє розвитку центральної нервової системи”.

Кожен охочий може скуштувати олію на смак, вмочивши у мисочку кусень хліба.

 

Біля об’єкту “Вербівець” можна стати очевидцем давнього ремесла прядіння льону. Працівниця музею – привітна старенька пані Ліля, сидячи на призьбі, показує, як вправно орудувати веретеном.

570814_3_w_1000

У самій же ж хатині вирують солодкі та заспокійливі аромати – молоденькі дівчата варять мило, яке не знайти на прилавках супермаркетів. Вони з радістю діляться секретами миловаріння.

Також у Шевченківському гаю є своя власна пасіка, де за допомогою спеціального скляного вулика і діти, і дорослі з однаковим зацікавленням спостерігають за життям рою карпатських бджіл.

 

Хата “Синевирська поляна” гостинно зустрічає людей запашним домашнім хлібом і пиріжками: тутешня господиня пригощає справжньою бойківською випічкою.

ArticleImages_15006_Muz_Arkh_Pobutu_KOV_1045_a_copy

“Козацька слобода” – один із найбільш інтерактивних куточків музею, який приємно тішить втомлених туристів смачним кулішем, квасом,. пундиками та іншими козацькими смаколиками. У кузні працює невтомний коваль, чиє ремесло дозволяє повністю відчути дух старовини.

570814_8_w_1000

Особливу увагу привертає бойовий куточок з луками та шаблями, де бажаючі можуть вправлятися у стрільбі. Також тут діє школа джур, де навчають величному мистецтву бою на шаблях.

На жаль, лише 10 відсотків відвідувачів доходять до найбільш таємничої частини гаю – Гуцульщини. І дарма, адже і хати, і місцина просякнуті автентичною “коцюбинською” атмосферою. Тут було відновлено два старі дахи, і планується реставрація колиби. Зовсім скоро з’явиться ще один експонат – хата з села Рівня, підвалини якої уже встановлені.

Але найбільшого колориту Гуцульщині додає справжній гуцул, з “Пастушої стаї” який грає на трембіті – найдовшому у світі музичному інструменті.

ArticleImages_15006_Muz_Arkh_Pobutu_KOV_1054_a_copy

Керівництво робить акцент на оживлення музею і реконструкцію тих дахів, які найбільше потребують ремонту. Наразі відремонтовано уже 6 дахів, встановлено колесо для відновлення водяного млину. Триває перевезення дзвіниці із Село Хоросно Пустомитівського району, подарованої отцем Василієм. Дзвіниця працюватиме в комплексі з церквою Кривка.

Об’єкти ремонтуються за кошти музею. З бюджету міста кошти не надходять.  Наразі є сім грантових проектів: чотири норвезьких і три проексти “ЮНЕСКО”.

На 11 об’єктах встановлені нові інтерактиви для “оживлення” музею.

 

Марта Крапивницька

Фото: прес-служба ЛМР, Олег Кохан

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment