А війна триває…

In Архів

Третій місяць неоголошеної війни на сході України… Саме неоголошеної війни, а не АТО. Там продовжують гинути люди і кожен з них це чийсь батько, син або брат. А хтось продовжує говорити про покращення ситуації чи про її успіх. Смерть – це не успіх, це однозначна поразка. Поразка українського уряду, політиків. Покращення почнеться лише тоді, коли припиниться кровопролиття та жорстоке вбивство людей з боку РФ. Політика Кремля уже всім поперек горла, але ніхто, ні Європа , ні США, не в змозі їх зупинити. Вони не зробили нічого, просто говорили – багато , проте безрезультатно.

Чому? Тому що їм не вигідно бути ворогами з Путіним. Від них не варто чекати справедливого правосуддя, лише пусті балачки. Так, проти Росії впровадили санкції. Та навіть дітям зрозуміло, що по суті вони нічого не змінюють і Україні в жодному разі не допоможуть. Нам ніхто не допоможе , крім нас самих. Росія повинна вживати заходів для деескалації ситуації та відійти назад, натомість продовжує і далі накопичувати війська на кордоні з Україною. А люди гинуть, не десятки, не сотні – тисячі. Україна кричить, а її ніхто не чує, чи просто робить вигляд, що не чує. Діти залишаються без батьків, дружини без чоловіків, а найстрашніше – матері без дітей. Немає нічого гіршого, ніж батькам хоронити рідну дитину. А кому до цього є справа…

Україна зараз на межі і нічого крім виграти цю війну нам не залишається: або перемога або смерть – смерть Незалежності та суверенності, яка нібито у нас була, але яку ми не бачили. Жили 23 роки з закритими очима та надто пізно відкрили їх. Відчули смак свободи на мить і нас відразу схопили за горло проросійські політики та перекрили доступ вільного кисню. Європейці і далі обіцяють допомогти, а самі сідають за стіл переговорів з терористами, тими самими, що збили Боїнг ,збили українські літаки та вбивають людей.

Війна, терор, трагедія, смерть, страх, сльози – саме такими словами можна охарактеризувати ситуацію, в якій живуть зараз українці. Та ні, не живуть, а виживають, з дня на день очікуючи мирного сонця над головою та чистого українського неба. Мрія кожної української сім’ї – не прокидатися у холодному поту, думаючи , що тебе або твоїх близьких сьогодні можуть вбити і ніхто за це не буде нести покарання. Путін і його «банда» обов’язково повинні відповісти за вбивства громадян та змити людську кров зі своїх рук. Лише тоді буде успіх , бо смерть – це не успіх…

 

Уляна Янковенко

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment