Благодійний заробіток

In Архів

Як пересічний громадянин розуміє поняття – “благодійність”? А як

здійснюють її всеможливі фонди та благодійні організації? Вигідний бізнес чи

реальна допомога?

Погляди громадськості розділились… Дехто, коли бачить на вулиці

волонтера зі скринькою, а на ній фото безнадійно хворої дитини поспішає

пожертвувати кілька гривень. Проте, більшість старається уникнути подібних

внесків і пройти повз. Дехто навіть виявляє агресію до волонтерів і ставить

провокаційні питання Спробуємо зрозуміти, чому таке неоднозначне

ставлення людей до благодійності?

Закон України визначає благодійну діяльність як таку – “добровільна

особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом

цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також

сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за

дорученням бенефіціара (набувача благодійної допомоги)”. Волонтер – людина,

котра добровільно займається безкорисною громадською діяльністю.

Насправді, у розумінні відомих “благодійників” відбувається підміна

вищезгаданих понять. Із попередніх скандальних публікацій у ЗМІ нам уже

відомо за якою схемою працюють Благодійні фонди – “Люди в дії”, “Їжаки”:

Раніше багато ЗМІ досліджували і розповідали, що волонтери отримують компенсацію за свою

діяльність та зібрані кошти не фіксуються. Волонтери неохоче спілкуються із

журналістами, проте запевняють, що грошей не отримують.

Ось, приміром,  БФ «Їжаки» збирали гроші на лікування без відома батьків, та вказали

недостовірну суму, котру необхідно зібрати.

На «Територія твого розвитку» теж знаходимо публікацію про «Волонтерство як

заробіток». Автор т влаштувалася волонтером у фонд «Люди в дії» і

довела, що насправді платять не 10%, як говорять публічно, а 30%.

 

Саїда Гончарук пише, що немає документів про точну звітність зібраних коштів за

Це далеко не весь перелік фондів, котрі дійсно допомагають дітям, але,

водночас, і непогано заробляють як посередники. Йде мова і про організаторів,

і про волонтерів, котрим платять своєрідну “компенсацію”. Якщо про прибутки

організаторів можемо тільки здогадуватись, то із волонтерами значно простіше.

Щоб знайти підтвердження і аргументи, влаштовуємось на роботу

волонтерами у львівську філію ВО “Люди в дії”.

На співбесіді координатор з праці, котрий представився Богданом, активно запевняв нас, що саме у

їхньому фонді можна заробити реальні гроші, що становлять 30% від зібраного

за “робочий” день. Також запевняє, що у них все прозоро, чесно і відкрито.

Щодо компенсації, то, виявляється, це ні для кого із простих громадян чи

журналістів не секрет. За його словами вона виплачується із коштів меценатів,

котрі підтримують фонд. Хоча, де логіка?

Волонтери збирають кошти на

лікування дитини, компенсацію (майже 1/3 від зібраного) їм платять меценати,

окрім того меценати оплачують оренду офісу, юристів і усі супутні витрати. А

чи не могли б вони відразу переказувати кошти на рахунок на оплату операцій

дітям?! Це наші із вами роздуми, проте вказаний фонд дійсно відійшов за

межі благодійності, оскільки проводить фіксовану оплату праці, хоча запевняє

протилежне.

Ось запис  розмови із координатором  із офісу “Люди в дії”

 


БФ “Шанс на життя” теж працює за таким принципом. У них до 500 грн,

зібраних за день – 30 %,  більше 500 – 40%. Про це свідчить запис телефонної розмови

також при спробі влаштуватись волонтером:

Про оплату праці свідчать також і численні вакансії на сайтах пошуку

роботи:
1 2 3 4
Коли ми зв’язались телефоном з батьками хворих дітей, одразу

наштовхуємось на агресивну відповідь і здивування, мовляв, чого то волонтерів

має цікавити питання порядку надходження коштів від благодійного фонду.

Батьки щиро вдячні за будь-яку допомогу, і відмовляються розуміти те, що хтось

заробляє на їхній дитині, тому претензій ніяких не мають. Через нестабільну

ситуацію в державі, коли фактично не передбачається фінансова допомога в

такому обсягу, як вона потрібна – єдина надія на благодійні фонди. З одного

боку вони рятують від безвиході, а з іншого і про своє благополуччя не

забувають подбати.

Через подібні дослідження думка громадськості змінюється не на

користь фонду, тому охочих кинути кілька гривень у скриньку дедалі менше.

Проте мусимо розуміти, що на сьогодні батькам важко хворого малюка

більше немає на що сподіватись, крім надходжень з фонду. Це єдина реальна

допомога, тому до них звертаються і їм довіряють.

А вже самим організаторам

та виконавцям процесу збору грошей потрібно керуватися законом та у першу

чергу – совістю, адже ми живемо у демократичній правовій державі і прагнемо

стати європейцями. Тому про негативні вади української натури типу «на чужій

біді збагатитись» та «моя хата скраю» варто забути!

Ірина Чорненька, Марія Терендій

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment