Європейський погляд на українську проблему

In Архів

Після закінчення навчання в університеті я вирушив у мандрівку по спекотній

Італії. Санта Марія – типове італійське селище на півдні країни з населенням

понад 20 тис. жителів.  Тут я і проживаю.

Ще на першому тижні свого перебування в цій чудовій країні я вирішив не

гаяти часу, і запитав місцевих жителів, що ж їм відомо про жахливі події в

Україні. Як виявилось, деякі люди тут ще більше проінформовані, аніж ті,

хто живе на сході України і ще зовсім недавно просили у Росії допомоги.

Розмова розпочалась спонтанно і проходила у невеличкому кафе за

філіжанкою запашної італійської кави. Щоб обговорити останні новини

компанія зібралась чимала. Кілька італійців, декілька українців, громадянин

Албанії і навіть заробітчанка із Білорусі. Усім насамперед було цікаво, що я

можу розповісти їм.

Франко – неабиякий знавець Західної України. Йому 45. Працює у

туристичному агентстві. Неодноразово бував у Івано-Франківську. Разом із

своїми друзями кілька разів відвідував Львів. Він не раз запитував мене ,

як так сталось, що Янукович очолив нашу державу? Не міг повірити, що

його обрали люди, і такі як він можуть керувати країною. Каже, що італійські

канали завжди показували все нові і нові «ляпи» Януковича. З моменту

зародження Майдану Фра ́нко частіше почав стежити за подіями в Україні.

Розказує, що в часи Майдану італійські телеканали достатньо якісно і швидко

інформували населення, але часом було важко знайти хорошу аналітичну

програму, то ж він частіше шукав нову інформацію в інтернеті. Зараз він

переконаний, що численні жертви на сході – наслідок політики Росії: « Як

і більшість італійців я впевнений, що це саме Росія контролює дії тих

терористів, які воюють проти українців. Якби я був Президентом України,

то зробив би все можливе для того, щоб розірвати будь-які зв’язки з Росією,

і якомога сильніше від них ізолюватись, хоча й розумію, наскільки тісно ви

співпрацюєте. Навіть якщо у Росії зміниться правління, не варто забувати

про їхні дії. Мені лише важко зрозуміти, чому вони це роблять? Чи можуть

люди із здоровим глуздом без будь-яких причин нападати на сусідню

країну?». Тут я йому вказую на можливі причини: мовляв, перемога Майдану,

дружба Януковича та Путіна, приховані амбіції російського « карлика»…

Франко іронічно усміхається.

Ще один мій співрозмовник – Джузепе. Власник того самого кафе. З моменту,

коли розпочав власну справу, у нього на роботі працюють лише українці.

Рідше громадяни Румунії. Каже, що часто набагато легше знайти спільну

мову із нашими людьми, аніж з італійцями. Розповідає, що знання італійців

про події в Україні поверхневі. Не всі цим цікавляться. Трішки більше знає

інтелігенція. « Часто до мене в кафе приходять мої друзі, а також багато

страньєрів ( так італійці називають усіх, хто приїхав з іншої країни на

заробітки) і ми з ними обговорюємо останні новини, що стосуються Італії.

Останнім часом розмовляємо і про Україну. Не хочу нікого образити, але до

тепер уявлення італійців про Україну було дуже спотвореним. Якщо у

когось на роботі працює українка, або ж вони просто знайомі, то він може

поцікавитись, яке у неї життя на Батьківщині. Ті люди знають значно

більше. Італійцям цікаво розпитувати і слухати туристів. Це цікавіше, аніж

отримувати інформацію з ТБ. Склалось так, що у нашому місті серед

іноземців найбільше саме українців. Тому незалежно від того, якою

інформацією ми володіємо – завжди підтримуємо українців. Я знаю, що

росіяни вважають усе європейське телебачення необ’єктивним, але якщо так

ще можна сказати про якісь українські чи російські канали, то аж ніяк не про

італійські, бо ми є третьою стороною, яка не причетна до подій на сході

України», – каже Джузепе. Невдовзі я запитую його , чи зможе П. Порошенко

швидко навести лад в країні? На що отримую нечітку відповідь: « У вас

розумний і раціональний Президент. Здається, це чи не перший, хто володіє

англійською ? Я думаю, що ці бойові дії триватимуть ще не один місяць.

Навіть якщо цьому покласти кінець, то мабуть, почнеться щось нове, більш

жахливе. Адже нікому невідомо, чого добивається Президент Росії». Після

такої відповіді я зрозумів, що про Порошенка тут, мабуть, знають небагато.

Це ж не Путін, чи Обама.

Протягом усієї розмови сором’язливо мовчала заробітчанка із Білорусі.

Як виявилось згодом, російська пропаганда зробила свою справу. Жінка

переконана, що українська влада поступає неправильно, вбиваючи своїх

мирних жителів. В Україні відроджується фашизм. А про Львів навіть боїться

слухати, адже для неї це осередок зла. І їй лише 35! Жодні мої аргументи не

переконали її у протилежному, усі зусилля розповісти їй правду про Львів були

зведені нанівець, то ж я просто перевів розмову у інше русло, розуміючи, як

неприємно їй слухати, коли італійці упродовж десяти хвилин руйнують усі

стереотипи про Україну.

Двадцять хвилин розмови з італійцями мені було достатньо, аби зрозуміти їхні

погляди щодо України . Було приємно за те, що співрозмовники виявились

обізнаними людьми, і стало ще приємніше, коли один з італійців витягнув із

свого гаманця українську стрічку, яку він чомусь носить із собою. Можливо,

їхній інтерес до мене був викликаний через співчуття, можливо, через сам

факт, що я турист, або ж через їхній менталітет. Це вже неважливо. Я особисто

переконався, що в Європі більше здатні до раціональних роздумів, і більш

обережні із гучними висловлюваннями. А пропаганда Путіна поки нездатна

впливати на європейські маси.

Віталій РОМАНЮК

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment