Не все те золото, що виблискує

In Архів

Розмірковуючи про подальшу долю України, та моделюючи наше майбутнє, орієнтир

у наснайчастіше один – Європа. Хочемо жити як у розвинутих європейських державах.

Небезпідставн озалишаемо рідну землю у пошуках кращої долі, коли за країною все ще «тягнуться»

проблеми з часівправління Л. Кравчука.

Та часто уявлення про ідеальну Європу виявляються хибними

уже після кількох років перебування на чужині. Ілюзорність легкого

безтурботного життя зникає і з глибшим ознайомленням з новою країною. З часом розуміємо, що і в

країнах Європи не все так добре, як нам про це п’ять років тому розповідали наші родичі, друзі.

Щоліта, шість років поспіль мені випадає нагода відвідати одну із найбільш привабливих для

туристів і емігрантів країн – Італію. До слова, перший раз я сюди приїхав ще у 2009 році. Проживав

на півдні. Тоді ще, здавалося, успішна країна без яскраво виражених проблем. У багатьох стабільна

робота. У декого навіть по дві. Високий заробіток. Можливість без проблем працевлаштуватись.

Та з року в рік ситуація погіршувалась. Чимало знайомих українців, що проживають тут вже

більше десяти років розповідають, що це вже не та Італія, якою вона було на початку 2000-х

років. Більшість з них скаржаться на зростання рівня безробіття, у чому я переконався особисто.

Щороку приїжджаю і бачу, як у моєму місті все частіше зачиняютьсяраніше прибуткові бари

та магазини.Припиняють свою роботу відомі на усю країну будівельні компанії, які ще рік тому

виконували грандіозні проекти за кордоном.Українські перевізники пасажирів знімаються з

рейсів.Зменшується кількість АЗС у маленьких містах. У такий час розумієш, що і в інших країнах

буває нелегко.

Щодо українських емігрантів, то ті все частіше замислюються над поверненням додому.

Але ж як прожити на 1000 гривень? Основна проблема наших заробітчан на півдні Італії –

працевлаштування. Оскільки уряд країни перш за все дбає про свій народ, то знайти роботу нашим

емігрантам з кожним роком вдається все важче. Уявіть собі, є тут і такі, що вже 10 місяців поспіль

залишаються на біржі праці, де, до слова, надають непогану фінансову допомогу.Самі ж італійці

часто по кілька місяців залишаються без роботи.Не маючи змоги погасити кредити, лише у 2013

році у маленькому містечку, де я проживав, через безвихідь наклали на себе руки двоє італійців.

Ті , хто має стабільну роботу, аби не втратити її не рідко змушені відмовлятися від поїздки в

Україну. Кажуть, часто буває так, що коли повертаються в Італію, то їхнє місце вже зайняте.

Усім зараздоводиться більше економити. А ще розповідають, що тепер не можуть бути впевнені

за щасливе «завтра», мовляв, у будь-який день тобі можуть зателефонувати і повідомити, що у

роботодавця немає чим платити.

Наслідки економічної кризи в Італії стають помітнішими. Втім, це не стосується півночі

країни. Там як і раніше розвивається промисловість, а люди отримують значно вищу зарплатню.

Відтак, у пошуках роботи українці все частіше переселяються на північ. І не тільки українці. У

дослідницькому центрі «Svimez» оприлюднили дані, згідно з якими за останні п’ять років кількість

італійських сімей, що живуть у абсолютній бідності зросла від 443 тисяч до 1 мільйона 140

тисяч.Там заявили, що через високийрівень еміграції італійців регіони півдня можуть залишитися

покинутими.

Ви, мабуть, запитаєте: «Чому ж люди продовжують туди їхати і навіть залишаються там

назавжди?». Проблеми ці стосуються не всіх. Комусь пощастило більше. Хтось проживає у більш

розвинутих містах або ж претендує на вакансії, які завжди потребують робітників.Тим не менш,

незважаючи на низку економічних проблем, в Італії життя набагато легше, аніж у нас, бо це все-

таки європейські стандарти, яких ми так прагнемо. Маємо розуміти, що всюди є недоліки .У когось

менше, а у когось більше. А ось життя наших емігрантів часто надто ідеалізуємо.

Віталій РОМАНЮК

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment