Відходи душі і їх вплив на особистість

In Архів

Ми рідко замислюємось над тим, чому у нашому житті стільки сміття. Інколи здається, що воно руйнує нас зсередини, засмічує наш кругозір, середовище існування та заважає дихати. Йде мова про сміття різних видів: мовне, матеріальне, віртуальне та звичайне – те, що ми виносимо у великих пакетах в контейнери. Проблема у тому, що лише для останнього у світі придумали контейнери, які згодом спеціальні служби вивозять на сміттєзвалище. Для усіх інших сміттєзвалищем є ми самі.

Невідомо як боротися із цими сміттєвими потоками, адже люди самі їх активно продукують, споживають і поширюють. Наприклад, засмічують мову. У нашій країні взагалі багато проблем з мовою: одні її просто не знають, інші не визнають, а переважна більшість свідомо змішує у різних пропорціях з іншими мовами.

Статистика Київського міжнародного інституту соціології свідчить, що «суржиком» спілкується кожен десятий українець. Та якщо ці мовні мутації в деяких випадках можна зрозуміти (діалектні особливості, проживання за кордоном протягом тривалого часу, неповна освіта), то як бути із нецензурною лексикою? Цих слів немає у словниках, але вони заполонили всі сфери життя людей. Це вже не «солов’їна» мова, а жаб’яча! Якщо забрати із висловлювань значної частини молодих людей нецензурні слова, то їхнє речення втрачає зміст. Психологи стверджують, що залежність людини від лайливих слів на третьому місці після залежності від куріння і алкоголю. Брудною лайкою ми оскверняємо духовні відчуття, виявляємо негативні і збочені краї своєї особистості, притягуємо негативну енергетику, псуємо здоров’я на клітинному рівні. «Якщо у людському роті сміття, то серце людини є контейнером для цього сміття»,-пише Ірина Бура у своїй публікації «Смітник … у роті». Ми також формуємо відповідне оточення, яке впливає на наш розвиток і становлення особистості.

Сумно, що масові викиди вищезгаданих мовних відходів присутні в багатьох зразках сучасної української літератури. Австрійський мистецтвознавець Г.Зельдмаєр про сучасне мистецтво писав:» Нічне, тривожне. Хворобливе, неповноцінне, гниюче, огидне, спотворене, грубе, непристойне, перекручене, механічне і машинне – усі ці регістри, атрибути й аспекти нелюдського оволодівають людиною та її найближчим світом, її природою та її уявленнями. Прихильники сучасних письменників у своїх блогах відстоюють думку, що сучасна література відображає світ таким, який він є: з сумними реаліями, нецензурною лексикою та без марних надій на краще майбутнє. Аналізуючи засміченість людської свідомості можна припустити, що накопичення в голові письменника всіх можливих видів сміття і сприяють написанню низькопробних творів масової культури.

Потрібно ж якось очищувати думки і відокремлювати мудрі від немудрих, інакше мозок вибухне. Тоді приходить натхнення і всі внутрішні переживання, негативні враження і непристойні бажання письменника матеріалізуються. А за законом збереження енергії це ж має хтось споживати! Ось тут і частина сучасної молоді потрапляє на гачок: потрібно щось модне почитати, щоб здаватися розумним. Виходить колообіг сміття в суспільстві і це коло – замкнене. Та кожна культурна, розумна, мисляча людина в змозі це коло розірвати: не сприймати літературних відходів і не поширювати.

Матеріальне сміття – це те, що ми можемо собі купити. Це сигарети, алкогольні напої. В добу достатньої кількості інформаційних каналів марно повторювати наскільки це все шкідливо. Варто лише пам’ятати, що ми ніколи не купимо спокою, хорошого настрою, творчої наснаги, друзів, щастя. Ці всі матеріальні антидепресанти лише попсують здоров’я, яке ми також ніколи не купимо.

Віртуальне сміття в свою чергу пропагує і поширює матеріальне, а також дезорієнтує нас в пошуку правдивої і цінної інформації. Таким чином контролює і змінює наше сприйняття світу. Соціальні мережі настільки проникли в наше життя, що відвикли від реального спілкування та людей. Люди ховають своє обличчя за монітором і стають насправді штучними, увібравши в себе віртуальний інформаційний непотріб, починають жити за стандартами профілю, розмовляти спрощеним язичієм і читати не більше ста сорока знаків.

Щодо звичайного (того, що в контейнерах), теж по суті матеріального, то варто із ним порівнювати решту вище зазначених видів і так само їх виносити на уявний смітник. Не накопичувати у голові і не засмічувати думки, а просто позбуватися сміття тоді, коли воно ще не вплинуло на здоров’я та психіку. Почати з очищення власного способу життя, поведінки, ставлення до оточуючих, тоді стане чистіше й на серці. Згадаймо, що писав Антуан де Сент-Екзюпері: «Встав зранку, вмився, привів у порядок себе – приведи в порядок і свою планету». Якщо ми почнемо з себе, то з’явиться шанс втілити свої ідеї в суспільстві і тоді цей світ зміниться на краще. У ньому стане простіше і щасливіше жити Людині

Ірина Чорненька

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment