Перемир’я на папері

In Архів

Жителі Донбасу категорично не вірять в Мінські домовленості. Підстави недовіри більш ніж очевидні: єдиною користю від так званого «перемир’я» став обмін полоненими. В керівництві ДНР також стверджують: немає ніякого перемир’я. Вже протягом декількох днів триває постійне бомбування і вдень і вночі, чутні постріли, всюди гар, кіптява, важко дихати, снаряди потрапляють в пасажирські автобуси, гинуть люди… Підписані документи – це не документи, а насмішка.

Нагадаю, 7 вересня була проголошена Мінська угода про «перемир’я». Багато говорять про те, що юридично вона взагалі не обґрунтована, оскільки Леонід Кучма – не офіційний представник Києва. Однак, у нього були повноваження, і Порошенко таки віддав наказ про припинення вогню. Справа лише в тому, що в угоді абсолютно не враховані ті побажання, які президент України виклав у своєму плані. Зокрема, він наполягав на відведенні російських військ за межі Донецької і Луганської областей – а цього зроблено не було. Фактично угоду підписали тільки заради підписання, так-би мовити, для демонстрації намірів. А насправді – немає ніякого перемир’я. Мабуть, на керівників Луганської та Донецької республік банально натиснули з Кремля, а оскільки все це робилося перед самітом НАТО, можу припустити, що Росія просто побоялася введення нових санкцій.

Немає ніякого перемир’я, перестрілки тривають. Великомасштабних дій також нема, але тільки тому, що українська армія перестала наступати. Більше того, ніхто не сприймає цю угоду як мирну, оскільки фактично ніякого припинення вогню не було з самого першого дня так званого перемир’я. Про це не говорять на офіційному рівні. І на диво левова частка простих жителів Донбасу вважають мінські угоди лише поступкою Москви, простягнутою на догоду Порошенкові та київській владі…

Втім, як би воно не було, а вже 20 вересня, в Донецьку сталася низка страшних вибухів. Донеччани бачать величезні стовпи диму з різних районів міста, а вибухова хвиля простирається на 40 км. Вибиті двері, вікна та знищені дахи. Немає ніякого перемир’я. Офіційної інформації про руйнування і жертв також немає й досі. У соцмережах місцеві повідомляють, що найсильніші вибухи сталися в районі Донецького заводу гумово-хімічних виробів – режимного підприємства з утилізації боєприпасів, яке працювало тут з 1939 року.

Кричати вже хочеться – люди, немає ніякого перемиря і не було! Було і є одностороннє припинення вогню, одностороннє – з боку України, яка платить за це життями своїх солдатів. А робити вигляд, що в цьому процесі беруть участь дві сторони – це підлість і злочин, тому що інша сторона вогонь не припиняла і не збирається. Чому ця підлість вкоренилася в українських ЗМІ, телеканалах, радіо, зрозуміти можна, адже кожному з нас хочеться представити ситуацію як процес, що рухається до якогось рішення, і рішення, звичайно, позитивного для України. Однак, не слід забувати просту істину – краще гірка правда, ніж солодка брехня.

 

 

Марина Тамбовцева

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment