«Євромайдан: Хроніка в новелах» Добра новела – як коктейль Молотова: легко летить і добре горить.

In Архів

29 вересня в книгарні «Є» відбулася презентація книги, актуальність та потрібність якої ще довго пануватиме в українських реаліях. В рамках конкурсу, організованого журналом «Країна», під однією обкладинкою опубліковано найкращі тексти про Майдан: очевидців, учасників, революціонерів та навіть звичайних перехожих.

Презентацію проводили двоє з авторів цієї книги – Василь Мелешин та Юлія Хотинська.

DSCF5010

У ході розмови виникали різні теми. Наприклад, жанр новели в Україні є не надто популярним. Більшість авторів надає перевагу великим формам, бо ж розмістити на кількох сторінках те, що дехто намагається зробити протягом кількасот  – рідкісний талант та вміння. Писати, як говорив Стефаник, «коротко, сильно і страшно» мало хто вміє і ще менше людей за це беруться. Вищезгаданий конкурс культивує не лише тему Майдану, а й намагається популяризувати жанр новели. Загалом на конкурс надійшло 109 новел. Найкращим текстом журі визнало новелу сумського письменника Владислава Івченко «Стоїмо!». Друге ж місце отримала Марина Єщенко за свою роботу «Революціонер». Також під цією обкладинкою розташувалися ще 29 текстів.

Відгуки суддів на твори були дуже різними: Андрій Кокотюха запропонував вручити одному авторові «нобелівку» лише за те, аби він більше ніколи й нічого не писав, а скерував свої сили в якесь інше русло. Інший же текст був достойний друку, але був написаний жахливо незрозумілим мадярським діалектом – тому  й не потрапив до книги. А про текст-переможець  «Стоїмо!» АнтонСанченко висловився,  як про прекрасну новела, але не зовсім підходящу тематично: «Твір – про зека, а Майдан там лиш епізодично, в телевізорі». Про деякі тексти відгукувалися схвально, мовляв, авторів можна сміливо запрошувати на посади професійних репортерів. Інші ж роботи характеризували словами «нудно», «тоскно», «не моє». Було багато авторів, які хотіли писати, але на Майдані навіть не були.

Василь розповів, що він сам є ще студентом факультету журналістики Львівської політехніки. І про конкурс дізнався цілком випадково. Зізнається, що ніколи до того не писав новел – це його перший подібний досвід. У його тексті всі персонажі, їхні історії та характери вигадані, але саме тло, як можна здогадатися, цілком реальне. Новела «В домовленому місці» оповідає про двох братів: Сергій був на  Майдані ще від осені, а Орест вирішив поїхати тільки взимку, 16 лютого. Жоден з них не усвідомлює – як і ніхто тоді – усієї смертоносності  подій. Брати пережили кілька сутичок, неодноразово були поранені чи отримували за шиворіт потоки холодної води, але не збиралися додому – «До перемоги,  а не до кінця». У разі чого, завжди домовлялися зустрічатися біля Лядських воріт. І коли вони в черговий раз випадково загубилися в тумані та імлі, Сергій звично повернувся на домовлене місце. Орест чекав його там – мертвий, схололий, з  кулею в скроні.

DSCF5015

 

Сюжет  новели  «З уст очевидця» Юлії Хотинської – це компіляція різних спогадів безпосередніх учасників Майдану, подана через одного персонажа. Авторка вже давно пробує свої сили у прозі, і, коли дізналась про конкурс, то вже остаточно вирішила, що писатиме про події на Інститутській 19-20 лютого.

«Я писала про людину, яка була далеко від політики – жила та й жила собі. Але Майдан кардинально змінює світогляд, тож і головний герой після всіх подій стає геть іншим. Як і кожен з нас після Майдану не може бути таким, яким  був до…  не може бути байдужим. В іншому ж випадку,  виходить так, що всі ці жертви були даремними?…»

Модератори додають, що  не всі новели є досконалими в літературній площині, але написані щиро і від усього серця, що є не менш важливим чинником літератури.  Це не перший приклад вже виданих творів на тему Майдану: від публіцистки – і до віршів. Але, безперечно,  не останній!

 

 

Юлія Лисенко

 

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment