Мікрокосм Стрийського ринку: тиснява і «перенаселення»

In Архів

Україна віддавна й донині вважається країною більше селянською, аніж технічно-промисловою. Згадуючи слова одного горезвісного політика: «Село – колиска української нації». Найбільше зв’язок села і міста зосереджується на базарах або ринках – симбіоз, в якому, можна сказати, взаємодіють два світи. Після одіозних подій на ринку «Південний», увага громадськості зацікавилася тим, що ж діється за прилавками та замками адміністрацій.

Стрийський ринок пройшов багато від свого заснування – аж у 1947 році. Його сьогоднішнє лице – це вузькі, тісні проходи та дещо «класова» нерівність. Погляньмо спершу на його зовнішні стіни. Перше, що кидається у вічі і на що звертають увагу деякі продавці та звичайні громадяни – це квітниковий відділ, який розташувався просто попід стінами закладу, на вулиці, таким чином, що заважає не просто пройти повз, але й тим людям, які очікують на транспорт – квітникові дяки розмістилися якраз на зупинці. Щоб не стояти впритул до квітів, доводиться стовбичити на самому краєчку тротуару, а в дні особливої тисняви – взагалі сходити на проїжджу частину, аби потік покупців не захопив з собою.

фото1 фото2

Зайти до ринку також непросто: постійні чи зімпровізовані прилавки розташовані як біля обидвох входів – так і по всій території.

фото3 фото4

Взагалі, одна з найбільших проблем ринку – це саме вузькість проходів, нестача місця. Люди туляться зі своїм товаром біля кіосків, які заповнили левову частку площі, змушені максимально компактно розгортати свій крам чи ховатися в тіні, бо ж тут не передбачено критої поверхні, як на основній продовольчій частині. Хоча люди і тут, і там продають ті ж самі с/г товари: яйця, сметану, молоко, сир, овочі та фрукти. Багато з продавців виказували своє незадоволення, мовляв, можна було б відмовитися від усіх цих численних кіосків з побутовою хімією чи одягом на користь товару, який швидко псується. Але адміністрація ринку виділила певну і обмежену територію на с/г товари. От тільки там для всіх місця не вистачить та й платити за місце не кожен може. Тому багатьом так і доводиться продавати свій продукт під стінами кіосків, роблячи і без того вузькі проходи ще тіснішими.

фото5 фото6 фото7 фото8

Далі підходимо до, так би мовити, центральної частини базару – критої. Тут все виглядає геть інакше – акуратні рядки прилавків, структурована система товарів різного ґатунку. Є лише одне «але» – жоден продавець не зміг показати форму N 2 – звичайна довідка з ветлабараторії, яка має розташовуватися на території будь-якого ринку. Тобто кожний с/г товар лабораторія перевіряє – особливо ретельно м’ясні продукти – на свіжість та відсутність паразитів. Продаж продуктів можливий лише після перевірки та видачі цієї довідки.
(МІНІСТЕРСТВО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ, Про затвердження Ветеринарно-санітарних правил для ринків – пункти 5.1,5.2, 5.3

І, звісно ж, будь-який покупець має право отримати від продавця цю довідку і всю інформацію про продукт – а були особи, які відмовлялися розповідати що-небудь про свій товар і показувати довідку, мовляв, я не зобов’язаний. Хоча якраз і зобов’язані – і покупцеві, і журналістові.
Не говорячи вже про спеціальні умови для розміщення і продажу м’ясних товарів, якими доволі часто нехтують, продаючи «ковбаси» на звичайних картонках.

фото9 фото10 фото11 фото12


(Мінекономіки, європ.інтеграції, Про затвердження Правил торгівлі на ринках – пункти 26, 39

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-02)

Більшість продавців заявили, що дозвіл у них є, але форма в працівників лабораторії. Двері до самої лабораторії були зачинені – порадили пошукати працівників «десь на ринку, в білих халатах». Півгодинний пошук нарешті завершився зустріччю з одним «білим халатом» – але жіночка відхрестилася, що вона всього лиш лаборантка, нічого не знає і потрібно шукати «головну лікарку». Якої так і не вдалося знайти. Ходити в адміністрацію було марно, бо там заявили, що ветлабораторія і адміністрації одне від одного не залежать, тож вони не зобов’язані знати, де знаходяться працівники іншої служби. Форму того дня показав лише один продавець.

Працівники на критій частині навпаки, підтримували керівництво ринку і жодних претензій до політики адміністрації не мали. Хоча, слід нагадати, що  на кожне місце потрібно укладати договір. А багатьох людей, які не поміщають в основній частині чи не можуть заплатити за місце – натомість просто ставлять в проходах. Тобто повноцінного місця не видають, але платню збирають. І так тягнеться вже роками.
Директор ринку, Борис Кухар, так прокоментував цю ситуацію: «Міська влада попросила нас забрати людей, які розміщувалися по-під стінами на вулиці, а місця на Ринку, як Ви самі бачите, мало. Тому наразі і склалася така ситуація з перенаповненням. Але скоро закінчиться сезон і певні товари не будуть продаватися, тому і людей стане значно менше. Плюс ми плануємо «переселяти» людей на інші точки торгівлі, а на які саме – це все ще узгоджується»

Але це не змінює недотримання норм продажу с/г товарів та відсутності відповідних документів у продавців – чи в них на руках чи «десь в лабораторії».

Юлія Лисенко

 

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment