Старі чи нові обличчя

In Архів

Наближаються Парламентські вибори і багато хто вважає, що це реальний шанс оновити врешті-решт українську владу, очистити її від зайвого баласту та позбутись старого мотлоху. Для багатьох несподіванкою виявилось кількість та фах нових обличь: журналісти, громадські діячі, навіть військові. Але ще більшою несподіванкою – і значно неприємнішою – стала участь у виборах тих людей, яких на гарматний постріл до влади не варто підпускати: родичі відомих депутатів, продажні політики, які вже дискредитували себе в минулому та просто пристосуванці.

Стало відомо, що у депутати йдуть люди, чиї батьки вже є депутатами. Хоча всі у таких випадках кажуть, що, мовляв, це власний вибір і ніхто ні на кого не впливав – українці стали значно обережніші на видачу кредиту довіри. Воно й не дивно, після усіх минулих подій. Виявляється, в депутати йде син колишнього спікера Володимира Литвина Іван – він зареєстрований на 66 окрузі, де й колись обирався сам Литвин-старший. Батько, до речі, теж продовжує свою політичну діяльність. Також, в депутати, вслід за батьком, Анатолієм Близнюком, екс-очільником Донецької області, йде його син Сергій. Ну і наостанок – в депутати йде син президента Порошенка Олексій, який був волонтером в зоні АТО. Окрім синівсько-батьківських тандемів, на вибори йде також тандем подружжя Луценків – Юрій та Ірина.

Але куди більше подиву та гніву викликають кандидатури, які давно втратили найголовніший мандат – мандат довіри. Люди, які голосували за закони 16 січня, які покинули коматозні чи знищені партії, балотуються від наразі чільної партії країни – від «Блоку Петра Порошенка». Вже стало відомим, що Балоги не йдуть на вибори під егідою партії президента. Але з’явилась інформація, що Ярослав Москаленко, в минулому член «Партії Регіонів», проголосувавши за диктаторські закони – балотується від партії Порошенка. Або Сергій Міщенко – кум одіозного Артема Пшонки, який наразі переховується від правосуддя.
А скільком кандидатам дозволили брати участь у виборах, не зважаючи на відверто провокативне минуле: Чечетов, Мірошниченко, Олійник, Тігіпко, Клюєв, Колісніченко, Герман, Ківалов. І це далеко не повий список. Люди, які не так давно закликали придушити той-таки Майдан – тепер йдуть як опозиція чи самовисуванці.

З іншого боку, маємо незрозумілу ситуацію з новими і в цілому позитивними обличчями. Наприклад, журналісти Мустафа Найєм та Сергій Лещенко. У них бездоганна журналістська репутація, та чи зможуть вони впоратись з депутатськими обов’язками? Або ж Ігор Луценко – військовий, рядовий батальйону «Азов». Експерти відзначають, що всі ці люди, маючи не один рік досвіду взаємодії з зовнішньою, так би мовити, стороною політики, але не будучи частиною її системи, мають чітке розуміння, що є «добрим», а що –«поганим». В тому сенсі, що вони на власному досвіді відчували плюси й мінуси вже прийнятих рішень. Часто навіть боролися проти цієї ж влади та пропонували альтернативні рішення. Бо, як ми знаємо, депутати володіють особливим статусом. І те, що безпосередньо торкалось громадян, їх цілковито обходило стороною. Тому нові обличчя цілком можуть змінювати застарілі механізми, які були зручними лише для депутатів чи кокетному колу їх «друзів».

Плюс ще й у тому, що люди давно знають цих осіб, їхню точку зору, бачили їхні дії в минулому й можуть знати, чого від них очікувати. Кардинально протилежну маємо ситуацію з тими новими обличчями, які, якщо й не з’явились нізвідки, то вже точно не зарекомендували себе як надійних кандидатів. Зокрема на Львівщині.

Одіозна Ірина Фаріон, яку багато хто знає завдяки її націоналістичній політиці, також й цього разу балотується на виборах. Але всім вже давно стало відомо про її комуністичне минуле. А що можна сказати про її реальну діяльність, особливо останнім часом? Риторичне питання.

Інша ж кандидатка – Ірина Дробот, проживаючи у Львові, цілком несподівано висувається від дотліваючої Комуністичної партії України.

Загалом, картина виглядає досить специфічно. Хоча до 26 жовтня ще є час, назріває можливість, що українці знову голосуватимуть за принципам вибору «найменшого зла», що доволі прикро, враховуючи кардинальні зміни суспільства за останній рік.

 

Лисенко Юлія

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment