Невипадково нова Німеччина

In Архів

Весь новий досвід ,враження,емоцій були сприйняті мною у стику із миттєвостями,поглядами,словами,думками. Можливо,комусь вони покажуться тільки дрібницями ,які носять в кишенях,а комусь – ті відкриття стануть незвичними. Ця подорож була корисною і приємною.

20141002-IMG_6505

Відверто кажучи,запам’ятались не тільки наукові семінари про політичний потенціал нових медій,адже почула щось глобальніше і кардинально нове для себе. Хоча тут свої родзинки,які однозначно перетравились,а деякі навіть застрягали в горлі. І  звичне життя простих людей в нас відрізняється кардинально, і чомусь це більше западає в душу,бо переоцінка цінностей, на жаль , в нас тільки починає відбуватись від матеріального до культурного,духовного,інтелектуального рівнів.  Тому інколи будуть  звучатибанальні зовсім нікому не потрібні речі. Але банальності,на мою думку, є своєрідним каркасом  у всіх життєвих  відношеннях. Старатимусь тиради і поеми не писати,а викласти все лаконічно.

20141002-IMG_6525

Це буде своєрідний потік свідомості і спогадів.

Бамберзький університет організував для українських студентів семінар,на якому мені відразу далося в знаки їхня легкість спілкування між викладачами і студентами без будь-якого пафосу і зверхності. Все настільки просто і невимушено,що один із наших викладачів Хольґер Мюллер інколи приходив на семінари із своїм маленьким і милим сином,якому було всього не більше півроку. Ще одна традиція,характерна для бамберзького університету – це те,що замість оплесків,тут чути стукіт по столах. Таким чином вони висловлюють свою повагу.

20141002-IMG_6323

Хоч я більше люблю слухати,ніж говорити,але мені дуже імпонує метод конструктивної дискусії,а не викладацький монолог без відповідей і без питань. Впродовж наших семінарів ми намагались пояснити німецьким колегам,що таке майдан,чому він виник і що відбувається зараз в Україні,ми також торкались тем пов’язаних із громадянською журналістикою, особливості месиджів,смислів,символів через соціальні мережі,порівнюючи ситуацію України із Тунісом,Азербайджаном,Гонгконгом. Адже ми перебуваємо в одній периферії революцій за допомогою соціальних мереж,на відміну від спокійної Європи. Неодноразово німецькі спудеї та лектори наголошували на тому,що вони не довіряють профілям у будь-якій соціальній мережі, а ми доносили їм факти про те,як сепаратисти постили на своїх профілях фото закатованих. Тому через різні погляди на нові медіа виникло непорозуміння. Найгарячіші дискусії почалися на тему пропаганди і українсько-російської ,адже викладачі і студенти не відразу зрозуміли про що йде мова у виступах деяких українських учасників. Незнаю,як іншим,але чомусь мені здалось,що студенти,які вчаться в цьому університеті на напрямі технології комунікацій здались мені трішки заангажованими. Бо чому так різко і критично сприймати майже аматорське відео зняте студентами про Майдан. Власне вони неодноразово наголошували ,що подію можна трактувати різними правдами,а в нас істина в медіа і в житті – одна.

Чесно кажучи ,не знаю яку точку зору брати за основу власного сприйняття даної проблеми,але проблема є – це розрив між мисленням медівників –  українських і німецьких. Борис Потятиник ,один  із організаторів семінару, підтвердив думку,що через навал фейкових новин,ми не можемо по-справжньому оцінити і зрозуміти події на Сході. А професор Йоганес Ґроцкі, колишній московський кореспондент західнонімецького радіо WDR, а зараз почесний професор Бамберзького університету, порадив українським колегам не асоціювати росіян із подіями на сході України та відмежувати їх від російського президента.

20141002-IMG_6168

Ця порада може здатися непрактичною і абсурдною,адже на сході Україні і в Росії досить велика підтримка російського президента і безпосередньо багатьох протерористичних. Хоча й тут знайдуться свої але. «Медіа та журналістика не можуть мати національних обов’язків, — заявив він. —Забудьте про правду в медіа, якщо вони контролюються сторонами, задіяними в якомусь конфлікті».Та відразу і знайшов  вирішення даної проблеми, а саме журналістику за принципом неурядових організацій, коли громада дотує медійників. Аргументом на підтримку є те,що в нас є громадське телебачення. Тим більше,що такий вид журналістики розвиває доброчинність у громадян,проте вона може бути не прибутковою , інколи навіть приходиться працювати лише заради ідеї журналістики.

20140930-IMG_6015 (1)

 

Те ,що для українців нові медіа – це поступ у журналістиці,це факт. Але в такому випадку журналісти через великий потік інформації часто втрачають відчуття відповідальності. Про це та інші проблеми говорив доктор Гюнтер фон Лоєвські. За його словами, журналісти в демократичних суспільствах часто мають забагато впливу і забувають про відповідальність перед людьми. А в недемократичних — стають маріонетками впливовіших осіб.Професор зазначив ,що так і не зміг навчити талановитихросійських журналістів в  університеті як слід. Вони пишуть  як і писали раніше,бо бояться йти проти влади. але так не має бути. Журналіст має право відстоювати свої громадянські й політичні переконання, — додає Лоєвскі. — Він навіть може стати політиком. Але тоді нехай відмовиться від журналістики».

20141003-IMG_6580 (1)

Звісно не обійшлось без екскурсій на два медіа-холдинги у Бамберзі і Нюрнберзі. Мене обурив один маленький нюанс,який зіпсував мої враження про німецьку журналістику. Це був момент коли ми запитали головного редактора бамберзького радіо про останні новини про Україну,які звучали на радіо,то у відповідь він вирячив очі, а потім знизав плечима і вибачився , за те ,що не знав. От подобається мені їхня чесність,бо в нас якби не сказали,то добрехали б обов’язково,адже хто там буде перевіряти. А тут все професійно. Не знаю,чи можна його звинувачу ти чи ні,але як на мене головний редактор мав би знати,які новини у радіо були анонсовані,хоча б за день. В основу роботи медіа-групи «Оберфранкен», розташованої в Бамбергу, вкладено чотири головні принципи: успіх, відчуття дому, мужність і командна гра. Власне, успіх залежить не просто від висоти позицій у рейтингах, а й від різноманітності контенту, адже холдинг вміщує дві радіостанції, відділи промоції, пресу не лише у вигляді газет, а й різноманітно тематично спрямованих журналів і видавництва книжок. Цінність присутності дому виявляться у  тому,що ставка йде на новини локального змісту,на те,що оточує безпосередньо людей в одному місті. І тільки в загальних рисах окреслено світові події. І справді світова журналістика розвивається на детальній оцінці і розгляді місцевих новин,таким чином втримуючи свою аудиторію. Ще одна важлива цінність німецьких медіа — це робота команди. Гадаю,  саме цієї риси, на жаль, не вистачає сучасній українській журналістиці. Менеджер медіа-групи, коли говорив про роботу команди, висловив таку думку: «Нема нічого гіршого, ніж працювати виключно на себе». І справді, половина успіху залежить від командної роботи,ніж від одиничної. Можливо,якби Україна мала таку рису у роботі медій,і журналісти працювали не заради свого імені,то можливо світ би розумів ситуацію по-іншому.

20141002-IMG_6313

Ще одна маленька родзинка,яка стосується бамберзького університету – це його толерантність до людей з обмеженими можливостями,адже на багатьох поверхах були різні помітки , себто для незрячих,щоб дотиком руки вони могли дізнатись наприклад номер аудиторії.  А також мені,як і будь-якому студенту,сподобалось майже безкоштовне навчання,бо коштує лише до 100 євро за семестр – символічна ціна для студентських видатків. І варто сказати,що бамберг є одним з небагатьох затишних студентських містечок,які не були зруйновані під жодної війни. Тут цінують час і права всіх ,без винятку, людей,адже навіть звичайні продуктові маркети зачиняються разом із звичайними  крамницями. Люди тут зовсім на іншій хвилі мислення,настрою,цінностей,бо живуть вони у своє задоволення.

А найгірше те,що в них немає стереотипів і будь-яких думок про Україну,але все ж всі ми люди, і на побутовому рівні наші всі стереотипи дуже схожі.

Бамберг також вважається неофіційною столицею пива,адже тут є свої пивоварні,які варять ексклюзивні сорти пива,які можна скуштувати і купити собі лише в Бамберзі. І звичайно їжа. Безмежно смачні традиційні баварські сосиски. А ще мушу сказати ,що порція їжу на одну душу – тут просто грандіозна. Не знаю куди вони все запихають,але те,що їхня кухня перенаповнена м’ясом  – то факт ,особливо свининою. А ще німці люди сповнені протиріч,бо з одного боку вони сидять і шастають пабами більшу половину тижня ,особливо крім неділі,а з іншого на нецентральних вулицях міста подекуди взагалі немає перехожих. Та й власне німці дуже рідко приймуть тебе до свого кола спілкування,але тут можна довго сперечатися. Неймовірною красою зачарувала  архітектура міста,особливо затишні пряникові будиночки із традиційними низенькими вікнами і квітками на підвіконнях. Тут багато фортець і замків на пагорбах,звідки відкривається неймовірні панорами міста. Ввечері світяться ці ж замки і вулиці, насолоджуватись красою можна цілодобово,навіть вночі,адже безпека тут на найвищому рівні. А ще як у будь-якому маленькому європейському містечку,тут підтримується і шанується культ велосипеда,адже безкінечна кількість паркінгів для велосипедів,вело доріжок. Навіть велосипед можна залишити просто так біля будинку чи біля ліхтаря і ніхто його не візьме. Для мене стало відкриттям той факт,що в Німеччині ,так як і  в Європі існує податок на церкву у немалих сумах і це спонукає громадян відмовлятись від церкви. А ще найглобальніше  відкриття у Німеччині – люди будь-якого віку знають німецьку. Колись давніше ,будучи в Німеччині, я не думала що тут навіть люди похилого віку знають англійську. Думаю,коментарі зайві.

Можна розповідати про багато різних пригод,і навіть про ще одне місто,яке ми відвідували – це Нюрнберг. Проте доброго по трохи. Якщо з’явиться бажання послухати більше ,то кажіть,не встидайтесьі питайтесь.

 

Діана Горбань

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment