Чому мовчить Ахметов  

In Архів

У той час, коли Донбас здригається від війни, соціальних вибухів, акцій протесту, бійок і протистоянь, головний господар регіону Ринат Ахметов вперто мовчить. Хоча міг би втрутитися і навести порядок на своїй вотчині.Чому найбагатша людина України не втручається в ситуацію, яка так чи інакше зачіпає його інтереси? Невідомо.

ul-OWfDdZKQ

Єдиний публічний виступ Рината Ахметова за час війни на Сході відбувся майже рік тому – у переддень свята – 31 грудня. Мільярдер, одягнений в спортивний костюм і куртку, під’їхав на своєму мерсі до активістів донецького Євромайдану, які пікетували його резиденцію. «Якщо ви хочете, щоб Україна була сильною – я з вами! Незалежною – я з вами! Цілісною – я з вами!» – патріотично стверджував він. Київська революція відгриміла, епіцентр бойових дій давно перемістився на Схід. Тепер в Ахметова є всі шанси підтвердити свою новорічну заяву… Чому ж слова розходяться з ділом?

Існує кілька версій, що пояснюють бездіяльність олігарха. Найпопулярніша – Ахметов використовує нестабільність в Донецьку для переговорів з новою-(старою) київською владою. Теорія має право на життя, особливо, якщо згадати історію дев’ятирічної давності. Але абсолютно дисонує з втечею голови облради Андрія Шишацького з будівлі обладміністрації, захопленої «губаревцями». Як всі ми пам’ятаємо, колишньому менеджеру Ахметова вдалося прорватися крізь натовп лише за допомогою охорони, яка силою відбила його у найактивніших.

А от якщо згадати Помаранчеву революцію, то вона і справді зробила Ахметову надійне щеплення від необачних вчинків. «Кредитна історія» і ставка на Януковича автоматично перетворили його в одного з головних гравців режиму. Іміджеві втрати доповнилися майновими. Крізь пальці просочилася «Криворіжсталь», куплена на паях на пару із зятем екс-президента Віктором Пінчуком, до того ж тривалий арешт загрожував найближчому компаньйонові – Борису Колеснікову.

Проблеми в підсумку вдалося вирішити, але струс не пройшов дарма. Колишні партнери по «Криворіжсталі» обрали для себе нові іпостасі. Пінчук вдарився в сучасне мистецтво, Ахметов – у футбол. Обидва побудували публічний бізнес за західними стандартами, поховали по шафах старі скелети. До 2010-го славу бізнесмена з 90-х перекрили спортивні досягнення – за рік до президентських виборів «Шахтар» виграв Лігу Європи. Пощастило і в справах. Об’єднавшись з Вадимом Новинським, Ахметов створив одну з найбільших в СНД металургійних компаній.

Та і воцаріння Януковича начебто принесло свої дивіденди – енергетична імперія бізнесмена справно поповнювалася новими державними активами. Але з відміною політреформи і поверненням президентсько-парламентської форми правління, статус давніх партнерів поступово змінився. У парламентських виборах 2012 року Ахметов, як і інші мільярдери старого розливу – Пінчук і Ярославський – вирішив не брати участь, позбувшись таким чином депутатського імунітету. Ціна помилки в грудні 2013-го виявилася занадто високою для відкритого демаршу проти гаранта, який просто-напросто втратив відчуття реальності. Можливо, був і ще один стримуючий фактор. У прес-службі СКМ спростували, але два джерела – в СБУ і донецьких бізнес-колах – ще до Євромайдану розповідали журналістам, що Янукович нібито отримав міноритарний пакет у всьому бізнесі Ахметова. А це чимало.

Революція «помножила на нуль» старих ідолів, але принесла нові виклики. Давній знайомий – Ігор Коломойський – став губернатором Дніпропетровської області. Саме там знаходяться ГЗК «Метінвесту», які приносять левову частку прибутку всієї імперії СКМ. Гіпотетичний розрив сировинного ланцюжку загрожує крахом усьому металургійному бізнесу, який дає СКМ дві третини виручки. Тут у гру вступає основний гравець – Кремль, по всьому Південному Сходу запалали вогнища сепаратизму. Спроба взяти їх під контроль провалилася. Павло Губарєв, невдалий протеже Миколи Левченка, виявився джином із пляшки, який заповнив вакуум після повалення «тата». І в певному сенсі зайняв місце, яке повинен був повернути собі Ахметов. Силовики, деморалізовані перемогою Майдану, теж не поспішають допомагати і відверто саботують вказівки з Києва.

Рішучі дії, яких чекають від Ахметова не тільки в Донецьку, а й у всій Україні, повернуть його в 90-ті, перекресливши всі репутаційні досягнення другої половини 2000-х. І не виключено – ще більше відкриють дорогу до Донецька російським військам. До того ж Донбас ідеологічно розділений симпатіями до Росії і України. Виграти боротьбу за обидві частини не вийде…

Що ж робити? У СКМ, схоже, пустили події на самоплив, і намагаються впливати на ситуацію хіба що позитивною телекартинкою. Успішність такої стратегії сумнівна – бездіяльності не зрозуміють вчорашні симпатики. Донбас піде за силою, навіть дурною. Слідом за прокуратурою, СБУ та офісом ІСД Сергія Тарути сепаратисти рано чи пізно навідаються до СКМ, а вигук «Ахметов – ворог народу» буде ставати все виразнішим. В таких умовах спокуса під соусом захисту Донбасу встати на сторону федералізму може здатися не такою вже абсурдною. Та й Москві не завадять впливові союзники, яких вона, втім, легко проковтне, як тільки ваги остаточно схиляться на її користь. Чи зрозуміють дрейф у бік Кремля в Європі та США? Напевно. Але пробачать – навряд чи. Прізвище Ахметова легко може доповнити список українських чиновників і бізнесменів, чиї закордонні активи опинилися під арештом. Тож, вибір у найбагатшого українця непростий – будь-який вчинок може стати фатальним. До того ж заважає вищезгадане щеплення 2005-го.

 

   Марина ТАМБОВЦЕВА

фото:Інтернет

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment