Донбас зсередини. «Швидка» допомога

In Архів

Щодня українці жертвують тисячі гривень вуличним волонтерам та доброчинним організаціям. У метро, на вулицях міст і навіть на проїжджій частині. Особливо зараз людей зі скриньками в руках, які просять гроші на АТО, можна зустріти всюди. Але хто вони насправді?

RRaSeDkYMNk

Зачепити цю тему мене спонукнула цікава історія, почута в університеті. «Я розчарована в українському волонтерстві, я більше не довіряю цьому… поки на власному досвіді не впевнилася, що 90% такої «допомоги» – розвод, продовжувала відправляти в АТО через волонтерів речі, продукти, медикаменти… та от тільки вчора купила хлопцям цигарки… знаю, що це погано, але направду – вони не можуть без цього, і я їх розумію. Ось купила і думаю: треба було брати без фільтрів, щоб ці лицеміри не позабирали їх собі…»

Українці взагалі за своєю природою надзвичайно довірливі люди (щоб не сказати «наївні»), і навіть після того, як нас конкретно «взують», ми свято продовжуємо вірити в праведність намірів волонтерських та інших спонсорських установ. Одні віддають останнє – а інші роблять на тому бізнес.

VKT1WJEIXbs

Починається ця нашвидкуруч збудована «фінансова піраміда» з самих низів. Так-так, саме звичайні українці та українки з середнім достатком, а не якісь там депутати, держслужбовці, товстосуми, яких ми звикли бачити в ролі крадіїв, наживаються на війні. Яка там совість, яке виховання, яка релігійність? Дивно, як в суботу людина може поцупити ящик яблук, а в неділю з чистим серцем піти до церкви. Крадена зі столів військових картопля, м’ясо, макарони; поповнення гардеробу куртками кольору хакі з українськими шевронами; захотілося побалувати себе цитрусовими – обирай, тут і лимони, і апельсини; нема в чому копати город – не біда, можна взяти пару якісних кирзових чобіт; закінчився вдома анальгін – нащо купувати, якщо можна зцапати і так – все додому, все собі… як кажуть одесити: мелочь, а приятно!

mTKOGbCMnJk

Факти? Будь ласка! Львовом вже майже місяць ширяться чутки, що на привокзальному ринку можна придбати так звані «шкарпетки з посланням». Вся справа в тому, що вдома люди знаходять в цих шкарпетках записки на кшталт «у зону АТО», «тобі, боєць», «слава Україні» тощо. Стає зрозуміло, що, теоретично, ці шкарпетки мали би вже давно бути на Сході. Але не все так просто. Виявляється, існує ціла схема, за якою працюють наші з вами львівські (та і не тільки) «добродії». Звичайна, така собі проста, нічого не підозрююча, людина з добрими намірами приходить до волонтерського офісу. В руках у неї те, чим вона хоче допомогти хлопцям в АТО, це може бути будь-що: починаючи тими самими шкарпетками, і закінчуючи мобільними телефонами. Дехто залишає в цих речах невеличкі записочки або написи зі словами поваги, підтримки нашим військовим. Неуважні волонтери, мабуть, мріючи про те, як будуть наживатися на халявному добрі, не спромагаються елементарно перевірити принесене, і просто перепродають це далі, по ланцюжку. Чесно? До такого додуматися зміг би далеко не кожен. Але, придумати – придумали, нічого не скажеш, лихі 90-ті – просто відпочивають. Тому, в світлі останніх подій, деякі виробники на своїх товарах роблять спеціальне маркування: «АТО не для продажу! Продаєш цей товар – продаєш Україну!» Що тут можна сказати? Ганьба?..

jvFHD7UD3Vk

Історія зі шкарпетками – приклад банальний, погоджуюсь. Це, як то кажуть, мілка рибка. Але дехто з волонтерів любить грати по-крупному і на таку легку здобич, як виручені з одягу пару тисяч гривень, не розмінюється. Столичний фонд «Праведник» вже не перший місяць збирає кошти і ліки на потреби АТО. Щоб принести все самому – гостинно запрошують в офіс. Крім зазначеної на візитці адреси (звичайне, непримітне приміщення, де знаходиться фонд), виявляється ще одна – юридична. Вона на всіх платіжках фонду. І це – Свято-Феодосіївський монастир… монастир! Не хочу думати нічого поганого про церковних діячів та вплутувати в цю тему релігію, проте, мені здається, що в монастирі, все ж таки, знають про афери фонду і, можливо, навіть приймають участь у розподілі коштів…

WFa0MZ5voYE

Тож, журналісти телеканалу «1+1» вирішили перевірити діяльність організації ззовні. За правилами та документами кожен волонтер повинен звітувати, куди витратив народні гроші – до копійки. Тому на сайті фонду теж, ніби, є звіти. Ніби, є й платіжки, фото, квитанції. Все красиво, все як має бути. Тут вказано – гроші фонд віддає своєчасно та регулярно, зокрема, «Правому сектору». За платіжками на ліки витратили близько 50 тисяч гривень. Ось тільки в «Правому секторі» про таку щедрість «Праведника» (та і взагалі, цю назву) чують вперше…

На цьому фантазія шахраїв не обмежуються. Деякі дійшли до жорстокої психологічної гри на людських почуттях. Якщо раніше, в мирні часи, зловмисники, нерідко виступаючи від імені міліції, вимагали від родичів людини, яка нібито вчинила злочин, гроші, щоб закрити неіснуючу справу, то тепер вони наживаються на родичах солдатів, які воюють в АТО. Ця схема трохи складніша і вимагає неабиякої балакучості та вміння переконувати. Аферисти з’ясовують, хто зараз знаходиться в зоні бойових дій, дзвонять їх родичам і стверджують, що солдат потрапив у полон. Досить переконливо описуючи жахи умов полоненого, вони пропонують заплатити за нього викуп… вуаля! Родичі, звісно, не розібравшись в ситуації на тверезу голову, (ну, про яку тверезість може йти мова, коли тобі говорять, що твої близькі страждають?), починають переводити кошти на якісь банківські рахунки, здійснювати грошові перекази – словом, робити все, що їм наказав голос у слухавці. Ці «кідали», чи то передивившись американських блокбастерів, чи то відчувши смак легких грошей, не гребують абсолютно нічим, адже хто відмовиться від такого прибутку?

Повсюди саме здирництво. Переходимо до ще більш продвинутого прошарку шахраїв – «липові військові». Останнім часом до деяких сіл на Київщині стали приїжджати солідні чоловіки на дорогих авто. Вони, пред’являючи місцевій владі довідки учасників АТО, намагаються зарезервувати для себе земельні ділянки – нагадаю, такі ділянки влада обіцяла видати всім учасникам АТО: відповідний закон парламент прийняв ще в середині червня. Дорогезна земля, близько до столиці, мальовнича природа – зразу видно, в самозванців губа не дура. Ці ділки спеціально їдуть в зону АТО – буквально на кілька годин. Там отримують довідки «учасника АТО», і згодом, намагаються привласнити ділянки в елітних селищах. Геніально… ну, чесно. Хочеш жити – вмій крутитися… хочеш жити заможно – вмій гарно вигадувати.

Виходить, якщо довіряти нікому не можна – то і допомагати бійцям АТО немає сенсу? Ні, довіряти людям треба – перевіреним, а допомагати – тим більш. От тільки робіть це правильно, з розумом. Намагайтеся зв’язатися з людьми, які, бажано, самі їздять в АТО, попитайтесь в знайомих, друзів – чи є в них людина, якій дійсно можна довіряти, яка не «розведе» і не зробить з вас дурня. Сконтактуйтеся з родичами хлопців – вони точно не стануть вас обманювати. Якщо є можливість, поспілкуйтеся безпосередньо з військовими, дізнайтеся, чого їм більш за все бракує. Не дарма ж кажуть: ніколи не пийте з невідомих джерел. Перш ніж пожертвувати «щось комусь», 100 разів перевірте – а наскільки чисті та безкорисливі наміри цих людей?

65zQS1KubMA

Підбиваючи підсумок, хочу сказати таке: складається вражання, що бажання привласнити собі щось, ЩО-НЕБУДЬ, любе-голубе – головне, щоб задарма, було у нас завжди. Згадати тільки різноманітні безглузді конкурси, в яких можна виграти фірмовий блокнот чи шарикову ручку; акції – типу «2 за ціною 1»; розіграші, лотереї – словом, весь той лохотрон, який успішно процвітає в нашій країні. Взяти те, що неправильно лежить – майже як «моя хата скраю», тільки ще гірше. Жадібність? Небажання платити? Небажання працювати і чесно зароблять? Хтозна, у кожного свої моральні цінності та свої життєві настанови. От тільки, забираючи щось чуже, завжди слід пам’ятати: найм’якіша подушка – це чисте сумління.

 

 

 

Марина ТАМБОВЦЕВА

фото: Інтернет

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment