Автостоп: небезпека чи можливість побачити світ?

In Архів

Літо майже закінчилось, а ви ще й досі сидите вдома і навіть не плануєте якусь цікаву мандрівку, так як на це потрібно багато коштів\немає часу\може бути небезпечно? Тоді 21-річний Роман Львів’янин повністю зруйнує ваші думки та стереотипи. Хлопець розкаже читачам PostМайдану, як можна безпечно та з задоволенням подорожувати різноманітним країнами, маючи при собі лише декілька євро.

P4lJn97N7cA

Насамперед розкажи, чим ти займаєшся у повсякденному житті?

-         В повсякденному житті у мене дуже багато хоббі. Напевно найбільш старе і улюблене – футбол, при чому футбол у всьому: і вживу пограти, і піти нам матч улюбленої команди, і по телевізору, і в відеоігри пограти (сміється). Також люблю вчити іноземні мови. Вчив перше самостійно німецьку, але зараз переключився на польську, вирішив, що німецька для початку за важко. Також ходжу в тренажерний зал. Раніше займався Тайським боксом. Ну і найголовніше, шо зараз відбирає в мене багато часу – це вивчення кількох мов веб-програмування і роблю веб-сайти. Так що хоббі в мене дійсно багато.

Коли вирішив вперше кудись поїхати? І чи не було страшно під час дебютного автостопу?

-         Перший мій автостоп був ще літом 2013-го року. Так було трохи страшнувато, бо їхали ми ще й не по рідній Україні, а зразу вирушили далеко від дому: Гомель(Білорусь)-Москва-Санкт-Петербург-Мінськ-Брест-Львів і на все про все мали з собою всього 700 грн. Але після цієї подорожі я зрозумів, що автостоп це дуже круто і це найцікавіший вид пересування для подорожей… автобуси, поїзди – це не то, під час стопу кожна подорож інакша. Відтоді мене й захопило: я хотів подорожувати навіть не від великого бажання побачити те місто куда зібрались їхати, як дуже чекав, коли знову вийду на трасу і буду добиратись попутками. Це дуже цікаво. Найцікавіша частина всієї подорожі.

NXqfEhFiFeU

На сьогоднішній день у скількох країнах ти побував?

-         На моєму рахунку зараз 27 країн Європи. Це якщо вважати Косово окремою державою.Поки, що зараз не бачу причин їхати кудась далеко, коли ще не відвідав всі 45 країн Європи. Так в мене колись було з Україною. Не мав бажання кудись їздити закордон, коли ще свою країну не оглянув. А от коли відвідав практично всі області задумався про Європу. Тепер ситуація повторюється, але в більших масштабах.

А от суто автостоп, чим відрізняється український від закордонного?

-         Мабуть в Україні він легший. По-перше, в Україні швидше зупиняються, аніж в деяких країнах Європи таких, як Швеція, наприклад, а, по-друге, це те, що в Україні впринципі можеш будь-де стати і ловити машину, і ніхто тобі не скаже, що ти створюєш аварійну ситуацію чи не оштрафує поліція, та й водій не дуже буде задумуватись можна тут ставати чи ні. В Європі ж все-не так… Там майже всі головні траси – автобани, де машини ганяють зі швидкістю 200 км/год, і стояти там є небезпечно та й наврядче хтось зупиниться, бо не буде ризикувати гальмувати на швидкісній трасі, і можливо, дуже швидко приїде поліція і забере вас звідти. Тому ловити машину там можна тільки на заправках чи паркінгах, які знаходяться на автобані або стояти на в’їзді на цю трасу.

ri7F7JmJb7c

Я знаю, що до пункту призначення ви діставались не лише машинами, але й практично усіма можливими способами?

-         Так, бувало всяке. В моєму списку багато цікавих видів транспорту на яких приходилось їхати: це і фіра, і трактор, і корабель, і поліцейська машина, і в електричках без квитків і навіть в нічних поїздах теж без квитків ховаючись від провідників.

Важко “підбивати” друзів на такі подорожі?

-         На початку так. Ніхто не вірив, що це реально. Всі думали, що це важко і щоб проїхати декілька кілометрів треба цілий день простояти, бо ніхто не зупиниться. Але я зруйнував цю думку між друзями та й взагалі можу сказати, що в Україні дуже хороший автостоп. Тепер більшість моїх друзів так “катаються” по Україні та й по світі.

Навчанню, особистому, сімейному життю такі подорожі не заважають?

-         Ні, стараюсь на все приділяти достатньо часу, так щоб через подорожі не було проблем в чомусь іншому. Навіть навпаки скажу, що подорожі мені дуже допомогли, наприклад, в цьому ж таки навчанні, так як я зрозумів, що те, що викладають мені в університеті – це програма складена ще на рік так 2006, а деякі предмети так взагалі на 90-ті, і зараз всі ці технології застарілі і не акутальні. Тому навпаки, вважаю, що подорожі по Європі і спілкування з європейцями відкрили мені очі на багато речей, що я чи всі ми разом робили не правильно.

Яку суму ти приблизно витрачаєш під час подорожей?

-         Середнє значення вираховувати думаю безглуздо, тому просто скажу, що більшість моїх подорожей обходяться мені в абсолютний 0 або кілька євро (десь від 1 до 3 євро).
Найдорожча поки що моя поїздка – минулого літа в країни Балтії.  Вона коштувала мені 27 євро, так як прийшлось заплатити за корабель з Естонії в Фінляндію і назад. А більше за всю цю подорож я гаманця навіть не витягував…Також цієї зими на Балкани прийшлось потратити 18 євро через те, що ми попали на трасу на якій взагалі не було машин. Йшли приблизно 25 км. пішки, попали в якесь боснійське село окуповане Сербією, не хотіли там залишатись ні хвилини і заплатили за автобус до хорватського кордону.

При такому бюджеті, як складається з харчуванням?

-         Влітку взагалі все просто з двох причин: перша тому, що в свій 50-ти літровий рюкзак я беру декілька футболок, шорти, а все решта їжа, та й літом їсти не так хочеться, а більше пити… Та й завжди можна знайти собі якісь яблука, абрикоси. А от зимою, ситуація важча, хоча зимою майже ніхто й не подорожує загалом. Взимку потрібно більше продумувати свій маршрут, складати такий, щоб в день тобі потрібно було проїхати близько 300 км. Слава Богу, Європа дуже маленька і це реалізувати легко. Тоді ти зранку снідаєш в одного каучсерфера(думаю всім відомо, що це таке), а на обід ти вже можеш дістатись до другого каучсерфера в іншому місті.

zHC5R0HOsts

Найнебезпечніша ситуація,яка траплялась з тобою під час подорожі?

-         Аж таких кримінальних хронік не було, щоб тікати від маньяків і ще різні дурниці, які люди собі видумують, аби не їздити автостопом. Напевно найгірше це було в тій першій же поїздці в Росії, коли нас підібрав водій фури, який почав під час поїздки розпивати алкоголь. Почалось все з пива, потім лікер на озері, а потім ми зупинились “на каву”. Де він взяв 2 стакана по 100 грам і “Ягуар”, а кавою навіть не пахло. Тоді ми й зрозуміли, що потрібно шукати іншого водія, якщо не хочем втрапити в халепу.

Куди найближчого часу плануєш їхати?

-         О, це напевно питання на яке найважче відповісти. В мене немає запланованих подорожей, я не купую квитки за 3 місяці до поїздки. Як співав Скрябін: “Я на перед ніколи не вивчаю маршрут”, – це про мене. Всі подорожі придумуються спонтанно, але так-то скажу в пріорітеті Італія, стільки всього бачив, а в Італії ще не був, але які міста і які країни я захоплю по дорозі до Італії я ще не знаю.

6M6UQB1PjG0

Свій куточок на землі знайшов? Якась країна, місто зокрема, припало до душі найбільше? Чи таки Україна – найрідніше?

-         Я поки що зрозумів одне: я бажаю жити в якомусь маленькому затишному містечку без метро, без бізнес-центрів, без купи хмарочосів. Цей рай, мегаполіс, це не для мене. В Україні такі містечка теж дуже красиві і затишні, але потрібно більше давати таким містечкам кисню для життя. В Європі з таких міст ходять електрички кожні 20 хвилин, що не заважає тобі мати роботу за 80 км. При чому електрички дуже швидкісні. Для європейців 80 км – це взагалі не відстань, це 30 хв на машині по автобану, менше ніж мені на маршрутці доїхати до університету. В нас же 80 кілометрів – це вже як інша планета і потрібно переїжджати в велике місто і знімати там квартиру, бо жодного сполучення немає. Студенти повинні жити в гуртожитках, бо живуть “аж” за 80 кілометрів, це абсурд. Важко реалізувати в нас таку річ: працювати в великомі місті, а жити далеко від цього всього мурашника. Але маю надію, що все скоро зміниться і в нас буде так само.

Як ти вважаєш, чому людям так важко вибратись кудись у подорож? Їм краще сказати: “Та ну, на це потрібно багато грошей\немає часу\небезпечно”, аніж шукати шляхи здійснення мрії.

-          Я завжди думаю, що у всьому винні інші люди-песимісти, які оточоють цього мрійника і романтика в душі. Від моменту відколи ви вирішите подорожувати, до того, як станете досвідчиним мандрівником, люди-песимісти будуть вам розказувати багато різних дурниць: що автостопом вас ніхто не підбере, що на дорозі повно маньяків, що в лісі кліщі і вовки і тому краще в палатці не спати, що візу вам не відкриють в чистий паспорт,або що це коштує дуже дорого. Будуть розказувати, що на кордоні прикордонник вас буде питати, щоб ви забронювали готель ледь не на 20 ночей, або ж от моя улюблена фраза людей-песимістів: “колись так можна було робити, а зараз вже ні”. І придумають собі 100 причин чому саме зараз так не можна: війна/дорогий бензин/більший курс/купа емігрантів/нестабільність Євросоюзу і ше купу дурниць вигадують, лиш би ви залишались дальше “гнити” вдома, як і вони і не побачили чогось більшого. Тому просто робіть свою справу і не слухайте нікого або слухайте тих хто це вже робив і добився успіху.

Яке ж твоє життєве кредо?

-         Моя улюблена фраза: “Світ не без добрих людей”. До автостопу думав, що люди злі і не добрі, ніхто нікому не хоче помагати і тільки чекає, як вставити ніж в спину. Принаймі так нагнітали обстановку ці самі люди-песимісти. Це звучить всюди: з новин, інтернету, радіо, реклам, газет всюди аферисти, всюди брехня і так дальше, але світ він не такий. Подорожуйте і побачите, що в ньому ще стільки добрих людей, що нам ще жити і жити. Люди бувають різні, але кожен бачить те, що хоче бачити і ми самі оточуєм себе такими людьми.

Ілона Сухар

Фото: Роман Львів’янин

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment