Грузинські реформи як початок нової Одеси

In Архів

Грузія на початках своєї незалежності погрузла у воєнних конфліктах, тотальній корупції та безцеремонній бюрократії. До 2003 року колись найбагатша республіка Союзу остаточно втрачала свій економічний потенціал. Саме тоді грузинський народ довірив країну амбітній молодій команді, яка шляхом негайних та рішучих реформ почала змінювати внутрішньополітичну ситуацію в країні. На чолі нових політиків стояв освічений, безкомпромісний та агресивний Міхаель Саакашвілі, який радикально почав відбудовувати Грузію. Зараз про його президентство відгукуються по-різному, тому ми вирішили проаналізувати, чи можливо новопризначеному губернаторові Одеської області зламати загальноукраїнську корумповану систему у цьому регіоні.

uGI6K9UgZXg

Першою негайною реформою для оптимізації ринкової економіки є децентралізація влади. Владі на місцях передається більше повноважень. Таким чином послаблюється роль центрального Києва, який залишає податки на місцях. Це спрощує бюрократичний процес розподілу бюджету та дає регіонам можливість розвиватись за свій рахунок, відмежовуючи їх від постійного тиску центрального апарату.
Саакашвілі потрібна ця реформа, яка успішно була проведена у Грузії. Одеса мусить навчитися жити за свій рахунок, розвиваючи туристичний бізнес та приваблюючи іноземних інвесторів.

Для колишнього президента Грузії є принциповим побороти “кумівство” та корупцію у силових структурах та судах. Привівши у прокуратуру та МВС нових людей, держава зробить ці органи нейтральними до олігархічного криміналітету та політичних інтересів. Владні структури стануть відкритішими для звичайних людей та нових підприємців, які тепер без тиску та постійного хабарництва зможуть вкладати гроші в економіку регіону.
Тут Міхаелю потрібно розраховувати на власні сили, не опираючись на зволікаючу центральну владу, яка не поспішає відмовлятися від девідендів, що їх може отримати від потрібного рішення суду чи лояльності прокурорів.

Ключовою реформою грузинів називають перехід усіх адміністративних та силових структур до сервісного принципу. Скорочення департаментів та штату працівників зробило їхню роботу прозорішою. У Грузії будь-який державний службовець отримує пристойну зарплату, що відбиває бажання до корупції. Більше того держоргани активно контролюються поліцією, спецслужбами та громадським наглядом. Принцип контролю та нагляду, забраний у адміністративних центрах, полегшив звичайні операції, як отримання паспорта чи подача заяви до суду. Тепер цього треба привчити одеситів, які мусять зрозуміти, що державні структури перш за все є сервісними органами, які роблять життя громадян легшим.
Екс-президента Грузії зараз звинувачують у надмірному популізмі. Мовляв, реформи зробили життя легшим для еліти та вищого класу, а звичайні люди не відчули змін. Звісно, недоліки у політиці Саакашвілі є. Громадяни відчули лібералізацію всередині держави, але багато грузинів так і не змогли викарапкатись з бідності. Дехто просто не пристосувався до нових правил чистого капіталізму, а влада замість допомоги біднішим верствам населення, оголошувала все нові війни незгодним, визнаючи їх криміналістами та реваншистами попереднього режиму. Більше того, Міхо ніколи не погоджувався з опозицією, а навпаки закручував гайки тугіше у ненайкращих демократичних традиціях.
Так чи інакше, ми є свідками історичного експерименту: чи зможе колишній президент успішної країни здолати опір численних політичних опонентів та провести реформи. Здається, у цій боротьбі Саакашвілі – сам, опиратися можна лише на іноземних покровителів, які й патронують губернатора Одещини. Щоб досягти мети, Саакашвілі доведеться виборювати адміністративний ресурс. Тому й віриться, що ми рано чи пізно побачимо нову й реформовану Одесу, бо харизми та жаги до змін у різкого та запального Міхо вистачає.
 

Дарина Будніченко

фото:Інтернет

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment