Шукаєш роботу? Ми йдемо до тебе!

In Архів

Зараз велика кількість людей у пошуках роботи. Всім потрібен стабільний і хороший заробіток.

Окремою кастою є студенти. Юнаки та дівчата, які нещодавно закрили літню сесію, поставили собі за мету знайти роботу. Я теж почала такі пошуки і дізналась наскільки важко людині з (поки що) незакінченою освітою й без жодного досвіду знайти роботу.

Для початку штурмуйте інтернет, тобто сайти для пошуку роботи. Там потрібно викласти своє резюме і мати надію, що якийсь роботодавець прочитає його і зателефонує саме Вам. Та це занадто оптимістичний варіант. Інший – шукайте роботодавця самі. Надсилайте свої резюме на потрібні посади всім, – так ви хоча б побачите чи відгукнуться взагалі. І не розраховуйте на величезну зарплатню, якщо нема досвіду.

Цього літа я вирішила знайти тимчасову роботу і стати офіціантом. Здавалось, для цього не потрібно володіти надзвичайними здібностями і бути мега-професіоналом. Та я тільки потім зрозуміла, наскільки помилялась. Спочатку – пошуки роботи на сайтах, потім походи по ресторанчиках з питанням «Чи не потрібен вам офіціант? Що? Ні, досвіду нема.»

Моїм плюсом було знання англійської мови. У нашому місті багато туристів, в тому числі й англомовних, тому повинен бути хороший рівень знання мови. Та досвід – це основа всьому. В декілька місць мене були готові взяти, але робота за мізерну платню і відрізком в 12 годин в день це, погодьтеся, важко.

Більшість роботодавців не зовсім охочі брати працівника на нетривалий термін.

Я почала втрачати надію, проте мені пощастило і мені запропонували роботу в невеличкому львівському кафе, де люблять проводити час іноземні студенти. Після дзвінка власниці,(я надсилала їй своє резюме) мене запросили на співбесіду. Опісля неї мене вже чекали  5 днів стажування. Я була повна сил і енергії та чекала нових емоцій.

_dPkldB9esg

У перший день я познайомилась з колективом, та кожен був зайнятий своїми справами, тому я стежила за їхньою роботою, намагаючись зрозуміти в чому вона полягає. Потім адміністратор вручила мені всі меню, а такою збірку правил для офіціантів. Наступні декілька годин я провела у вивченні назв китайських страв, напоїв та американських бургерів, й старалась помістити їх у свою голову.

Другого дня я ознайомилась з місцем роботи, і мене опитали по всіх пунктах – меню, мої обов’язки. Про права чомусь ніхто не згадував… А на наступний день вручили фартух і дозволили обслуговувати клієнтів. Тоді я зрозуміла, що не все так легко.

Моїми першими клієнтами була компанія осіб, що перебували в стані алкогольного сп’яніння. Враження залишились поганими, але я залишила ці думки лише при собі. Я ж хотіла пізнати всю суть цієї професії – от і пізнаю.

Наступні два дні я ніби випала із життя, просто як робот бігала між столами, намагаючись чемно приймати замовлення, вчасно приносити його й прибирати все навколо. Періодично мені допомагала “майбутня колега”, бо я не одразу почала справлятись.

В кінці трудового дня адміністратор запропонувала підвезти додому, адже маршрутки вже не їздили. Що ж, хай так. Коли я переступила поріг квартири, то стрілка годинника вже оминула позначку “12″ і я впала на ліжко, не відчуваючи ніг. Наступного дня я вже не пішла на роботу. Мені вистачило стажування, аби усвідомити всю складність роботи.

Та те, що робота є важкою було не єдиним фактором, який змусив мене відмовитись від неї. Найпершим було те, що я сама не знала скільки мені заплатять в кінці місяця. Мені одразу і прямо сказали – “ставки нема”, отже я працюю під відсотки від проданого. До того ж додали – “ти мусиш продати 20 бургерів в день”. І як же я це зроблю? Як можна змусити клієнта купити їх?

Також адміністратор ввічливло дала зрозуміти, що коли постійний клієнт напідпитку, або матюкається, чи раптом “обняв за талію”, то це “норма, і немає нічого страшного”. Для мене це не норма, і для Європи, в яку ми прагнемо, також.

Не лише офіціант повинен зберігати культуру й пристойність, а й клієнт.

Відкриттям для мене було також те, що стажування не є оплачуване, хоч триває по 6 годин в день. А, якби я погодилась далі працювати, то вставати зранку б доводилось в 9 годині, щоб о 10 ранку вже приступити до роботи і готувати зали до початку роботи закладу. Кінець робочого дня в 11 годині вечора.
Найільшою проблемою стала система штрафів. І чи законна вона взагалі? На сайті “Автономна спілка трудящих” знаходжу відповідь на своє питання: “Останнім часом від найманих працівників все частіше можна почути розповіді про те, що їх роботодавці вводять на підприємствах системи штрафів за дії, які розцінюються ними як проступки. При цьому список підстав для накладення штрафів інколи доходить до абсурду, – це може бути запізнення на роботу, куріння прийом їжі на робочому місці, або відмова від участі у новорічній вечірці. Отже, гостро постає питання: чи є законними подібні дії роботодавців і чи можуть вони керуючись чинним законодавством про працю й штрафувати своїх найманих працівників? Відповідь на це питання є однозначною, безальтернативною та категоричною: ні, не можуть.

Згідно ст.147 Кодексу законів про працю України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Окрім того, відповідно до ст.9 Кодексу законів про працю України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Тобто, якщо ви навіть підписали трудовий договір з підприємством, в якому зазначено перелік штрафів, які ви маєте сплатити за те чи інше діяння, положення про штрафи буде недійсним та таким, що прямо суперечить чинному законодавству. Отже, будь-які дії роботодавця з впровадження системи штрафів на підприємстві є незаконними.” Незрозуміла зарплатня, надзвичайно довгий робочий день, система штрафів, мала кількість офіціантів у відношенні з клієнтами й підозра на інші скелети в шафі дали мені зрозуміти, що це не те, чого я шукаю.

Знайти місце праці важко, а роботу для душі ще важче.

Ірина Сапіга

фото: Інтернет

 

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment