«Мої жарти такі тонкі, що я ними бриюсь» — Роман  Голубовський

In Архів

Роман Голубовський — львівський блогер, засновник ресурсу фейкових новин UAReview. Їхні новини змушують читачів реготати, а журналістів критично ставитись до інформації. Активний твітерянин і любитель медій.

JFDfAvVrJtw

Романе, наскільки мені відомо, ти пройшов нелегкий шлях до того, щоб досягнути того, що маєш. Як ти все ж усвідомив, що хочеш заробляти собі на життя інтелектуальною працею?

В університеті я вчився доволі погано, ледь здавав сесії, мав талони. Був такий більш-менш гуляка. Вчився на платному до 5 курсу. На другому курсі, щоб заробляти собі на життя, влаштувався працювати на завод, який займався переробкою деревини. Робота така, що я там 8 годин просто потів. Пропрацював там десь місяць. І в якийсь момент  зрозумів, що поти з мене ллються, що я перекладаю ті дошки і нічого корисного для себе не роблю! І тоді зрозумів, що треба братись за розум і зробити все для того, щоб не працювати фізично. Після цього почав вчитись, перестав прогулювати пари, почав спілкуватись з викладачами. Після 4 курсу я вступив на магістратуру на бюджет. Тобто внаслідок того, що я почав вчитись, за 2 курси мій рейтинг суттєво піднявся!

Я знаю, що ти займаєшся спортивними бальними танцями. Коли почав танцювати і чим вони тобі подобаються?

Я завжди любив танцювати. В дитинстві я був королем дискотек. Ніколи не ходив на танці спеціально. Мені було років 25, тодішня дівчина сказала: «Пішли на танці!». Я сказав: «Пішли»! Дівчина вже не танцює, а я далі танцюю.

Танці подобаються тим, що це та доза необхідної фізичної праці, яка тілу потрібна для того, щоб триматися у тонусі. По-друге, це добряче провітрює голову. Ти приходиш на танці і всі проблеми залишаєш за дверима паркетного залу. І ще це красиво.

Чи важко знайти відповідного партнера по танцях, який би підходив по всіх параметрах?

В мене класна партнерка по танцях. Зрозуміло, що якщо людина тобі не подобається, то ти з нею навряд будеш танцювати. Мій тренер каже, що дуже кльово танцюють люди, які зустрічаються тільки на паркеті, тобто вони не зустрічаються в житті. Нам також  в тому повезло. Уявляєш, якби ми вдома сварились про те, хто пере шкарпетки і варить борщ, а потім виходили на паркет і нам треба  було б ще танцювати! Власне, бальні спортивні танці вчать взаємодіяти. Це дуже схоже до сімейного життя. Якщо хтось один не танцює, або погано танцює, то не танцює пара. По-друге вони класно навчають тому, що партнер має вести, а партнерка має вестись. Тут мужчина має бути лідером, а жінка його слухатись. Вона повинна відчувати партнера і це психологічно виховує.  А коли ти виходиш на турнір, то в тебе є, як Емінем співав «oneshot, oneopportunity», в тебе є тільки один шанс. І в ці кілька хвилин танцю ти вкладаєш весь свій досвід.

Чи маєш ти ще якісь проекти, окрім UAReview? Чим ще займаєшся?

Є багато проектів, але в руслі медій. Це блогерство, реклама в інтернеті, соціальні мережі, які я там можу вести або веду. Я працюю зараз в такому плані, що я можу брати рекламні замовлення, в тому числі і через UARewiew. Зараз дуже кльово і всім раджу піаритись через блогерів. Тобто є, до прикладу кінотеатр, який показує кіно для блогерів, і вони пишуть про нього на своїх блогах. Це дуже ефективно, оскільки люди обирають щось, часто спираючись на досвід у соцмережах, чи досвід друзів. Блогери можуть також зробити ажіотаж. Вони можуть зробити і антирекламу. Блогери, до прикладу, так розкритикують  фільм, що всім обов’язково захочеться на нього піти.

 Чи вважаєш ти свій сайт стартапом?

По-перше, стартап — це  коли робиться якийсь проект, вкладаються сили, і максимум невеликі інвестиції з метою зробити бізнесовий проект, для того, щоб потім вклався якийсь інвестор. Тоді стартап перетворюється з проекту стартапу в інвестиційний проект. Якщо таким чином думати, то поки що в мене ніхто не вклався, тому мій проект  поки що на стадії стартапу.

 HOm4qLRnyD0

Яких блогерів ти читаєш?

Я читаю львівського блогера і мого друга Петра Нека, читаю київського блогера Круса (Олександра Барабошко).  Є багато чудових блогерів в Твіттері. І до речі про Твіттер! Ще буквально кілька років тому до Твіттера ніхто серйозно не ставився і у Твіттері було зареєстровано десь  чотириста тисяч українців. А тепер український сегмент Твіттеру налічує близько двох мільйонів користувачів. Що найголовніше, український Твіттер є дуже активним. Вони багато пишуть, багато читають і дуже швидко реагують. Якщо відбувається якась подія, то вона перш за все обговорюється в Твіттері. Тобто якщо ти хочеш бути першим на місці події і отримувати першим інформацію, то ти маєш бути у Твіттері. Тренди зароджуються в Твіттері, бо спочатку інформація перетікає в Твіттер, потім у Фейсбук, потім у Інтернет-ЗМІ,  і потім вже у телебачення і газети. І це навіть не моя думка.

Чи є у тебе така людина, до прикладу, письменник чи журналіст, який є свого роду наставником для тебе? В плані професійному, чи то у плані гумору.

Мені дуже подобається в плані гумору американський шоумен Стівен Колберт. З жартів мені подобається гумор Павла Коваля, одного із авторів,який дописує на UAReview,. Він просто страшенно смішно жартує. Ще дуже мені подобаються жарти закарпатського блогера Сергія Микити.

Що для тебе означає бути успішним?

Для мене успіх,  це те, щоб тобі платили гроші за те, чим тобі подобається займатись. Народити дитину — це теж успіх. Я вважаю, що не обов’язково всім створювати великі проекти, або бути великими полководцями. Успішні люди можуть лікувати інших людей. Їх успіх може бути не таким помітним.

Без чого ти не уявляєш свого життя?

Я страшенно люблю читати і розумію, що не можу без читання. Нещодавно відкрив для себе Івана Франка. Шкільна програма і наша освіта робить з нього культ. Франка треба читати як звичайну людину, і він страшенно цікавий, як виявилось! Мені дуже сподобався його твір «Для сімейного огнища».

Я тебе хочу запитати про Львів. Чи плануєш тут залишитись чи хочеш жити деінде?

Львів прекрасне місце для життя. Я дякую Богу, що народився у Львові, тому що поїздивши по Україні, зрозумів, що таких міст як Львів немає взагалі. Мені подобається Київ, Одеса і Харків. Читаючи книжки ти розумієш, що по цих вулицях ходили легендарні люди, і тут вирішувалась чиясь доля. І все це відчуваючи, ти усвідомлюєш, що ти невеличка людинка у величному Львові. Це надихає. І так, поки планую залишитись тут.

Чи вплинули події в країні на те, як ти висвітлюєш новини на своєму сайті? Наскільки змінились? І які  теми ти стараєшся оминати чи навпаки щось більше висвітлювати?

Справа сатири висміювати негативні речі, або привертати до них увагу. Звичайно, коли почалася Революція Гідності, то основною темою стали події на Майдані. Загалом інформаційне поле UAReview — це  віддзеркалення дійсності, тому все, що відбувається, знаходить місце на сторінках. Коли була Революція Гідності, то всі жарти були в цьому контексті. Коли ж почалось АТО, жарти були здебільшого про інформаційну війну між Україною і Росією. Однією із топових тем стало висміювання російської пропаганди.

Соломія Олексієвець

фото:Інтернет

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment