«Я просто люблю свою роботу, а коли робиш те, що любиш, тоді натхнення приходить нізвідки!» ¾ Яна Ковальчук

In Архів

Яна Ковальчук ¾журналіст за покликанням, працює в сфері маркетингу і піару, поділилася з читачами сайту PostМайдан своїм шляхом успіху і набутим досвідом. А ще вона любить котів і знає, що фіолетова корова пасеться там, де її ніхто не сподівається знайти.

PHXpiVEEIiU

Що для вас означає журналістика? І як починався вас шлях у цій сфері?

Журналістика ¾  це мій робочий  і психологічний дім. Я починала з того, що заснувала на факультеті газету і була її головним редактором. Це вже пізніше я співпрацювали з одним із Дрогобицьких інтернет-видань, потім стала прес-директором гурту Механічний апельсин. Також працювала у журналі «Канапка», який тепер існує як журнал «Культ», а тепер з великим задоволенням співпрацюю з журналом «Афіша міста Львова». Що стосується самої журналістики як діяльності, то склалося так, що не вдалося здобути журналістську освіту, але все одно я завжди стараюся бути  якомога ближче до цієї сфери.

Наскільки мені відомо, ви закінчили англійську філологію в Дрогобичі, як так сталося, що зараз ви працюєте зовсім в іншій сфері?

Коли я вчилася в аспірантурі, зрозуміла, що кар’єра викладача, науковця це не моє. Сталося так, що не одразу почала свій шлях з маркетингу, спочатку працювала в ресторанному бізнесі, в Східниці у готелі «Київська Русь». А мій маркетинговий шлях почався саме з  Трускавця, коли я працювала у  туристичній фірмі Евсей-Гермес. Саме тоді я зрозуміла, чим я хочу займатися і що приносить найбільше задоволення.

 

Для того аби займатись піаром чи потрібно знати психологію і які методи впливу є ефективними у цій сфері?

Взагалі для піару, як і для маркетингу психологія має дуже велике значення. Для мене в першу чергу це є взаємодія з ринком. В будь-якій сфері завжди присутні ринкові відносини. Для того, щоб з ринком взаємодіяти потрібно розуміти свою цільову аудиторію, знати і поділяти її цінності. Треба знати чого хочуть від вас і що ви можете дати людям.

Чи є у вас наставник, який вплинув на ваш світогляд?

В мене ніколи не було кумирів, але є одна людина з якої почалася моя любов до туристичного бізнесу. Це генеральний директор і співвласниця готелю Гермес і туристичної фірми Євсей-Гермес в Трускавці, де я власне починала свій маркетинговий шлях. Це людина, яка всього добилася сама і для того, щоб відкрити  готель вчилася бути готельєром з нуля. На її прикладі я побачила, що немає нічого неможливого. Можна вести успішний бізнес, мати прекрасну сім’ю, і при тому залишатися людиною, а не опускатися до рівня дзеркала. Це людина на яку я рівняюсь. А стосовно наставників, як таких, то це: тато й мама, покійна бабця і дідусь. Це ті люди, які  з  дитинства направляли туди, куди мені вартувало б йти.

Cz17IcrpD9g

Які риси на вашу думку мають бути притаманні маркетологу?

Цілеспрямованість. Наполегливість. Креативність. Вміння аналізувати. Лояльність.

Зараз є дуже поширеною практикою піар через блогерів. Ви вважаєте цей метод ефективним?

Взагалі я вважаю, що блогер це людина, яка займається самореалізацією через інтернет-журналістику. Так, до них вартує звертатись,  якщо потрібно просунути свій імідж, але варто звертатися до тих людей, яких вважаєш порядними. Готельний маркетинг він дещо інший, немає сенсу звертатися до блогерів, якщо є мої гості, які можуть написати те, що напише блогер за гроші, а вони це напишуть безкоштовно, якщо будуть задоволені. Якщо ж вони будуть незадоволені, вони  перші покажуть, на що слід звернути увагу. Тому негативні відгуки і роботи з ними є дуже важливою.

Тобто якщо людина написала негативний відгук, ви зразу реагуєте?

Зразу. Якщо я не маю можливості реагувати в найближчі три години, то це найближчі 24 години. Людина, яка пише відгук витрачає свій час, зусилля, вона ділиться досвідом. Чому я дуже люблю незадоволених клієнтів? Люди, яким все подобається, яким дуже добре, можуть не помітити якоїсь дрібнички, яку б вартувало підправити. Якщо людина написала, що десь заголосно капає кран, що десь продерся ковролін, може вона це написала під впливом свого поганого настрою, але мені вона дала зрозуміти над чим треба працювати далі.

Які у вас хобі?

Мої хобі ¾ це коти і мотоцикли. Вдома я маю кота породи російський короткошерстий, його звати Честер. Це  маленька мявкаюча радість і велика шкода. Але без кота я не уявляю  дому. Що стосується мотоциклів, то люблю я їх здалеку, але мені дуже подобається стиль життя байкарів і мотоцикли як витвір мистецтва.

Наскільки я знаю,  ваша улюблена книга ¾ це книга Голдена Сета «Фіолетова корова». Чому ця книга і що вас в ній зачепило?

Це моя улюблена книга. На неї я натрапила випадково, час від часу я люблю почитати щось таке, про що всі говорять, і на одному з професійних форумів, я побачила її в переліку. Це ненав’язливе чтиво для маркетологів, рекламістів.  Люблю її за простоту викладу і  взагалі мені дуже подобається сама ідея того, що фіолетова корова пасеться там, де її ніхто не сподівається знайти. Це ідея з WOW-ефектом, вона десь завжди літає в повітрі, але треба набратися сміливості і дуже часто наглості для того, щоб за нею простягнути руку. Це і є ота фіолетова корова. Це те чого ще ніхто не робив, але зробити вартувало би.

Що вас надихає на роботу? Можливо чашка кави зранку, чи приємна музика?

З самого ранку чашка кави це обов’язків ритуал, як і погодувати кота. Мене надихає мій чоловік. Коли я бачу що він мною пишається, мені хочеться робити ще щось більше. Мене надихають мої батьки. Я теж хочу, щоб вони мною пишалися. А особисто для мене – я просто люблю свою роботу, а коли робиш те, що любиш, тоді натхнення приходить нізвідки.

 Соломія Олексієвець

фото:Інтернет

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment