Успішні соціальні бізнес-проекти Львова: турбота про громадськість

In Архів

Соціальне підприємництво або соціальний бізнес – це спроба приватного сектору взяти на себе відповідальність за вирішення проблем на локальному чи всеукраїнському рівні, виділяючи кошти на забезпечення  робочих місць, турбуючись про різні соціальні верстви населення чи громадські об’єкти. Львів одним із перших став  містом  динозаврів соціального бізнесу,адже тут зародились перші бізнес-проекти,які успішно функціонують зараз і є успішним приклад соціально відповідального бізнесу.  На українському бізнес-майданчику така діяльність з’явилась  недавно, тому бізнесмени ще не повністю перейняли світову тенденцію, при тому акули великого бізнесу  іменують  виділені кошти як благодійні чи як  подарунки корпоративної філантропії. Більше того,держава не може належним чином підтримувати ініціативи малого та середнього бізнесу. Саме тому варто розповісти про кращі приклади соціально відповідального малого і середнього бізнесу.

Соціальна пекарня «Горіховий дім»

SY-pw-NU2gE

Можеш не переживати про своє сумління,коли їси печиво з цієї пекарні,адже ти радше відчуєш почуття виконаного обов’язку,бо кошти підуть на допомогу жінкам,яким допомагають інтегруватися в суспільство, даючи робоче місце в соціальній пекарні. Соціальна пекарня Горіховий дім бере свій початок із соціального проекту громадської організації Народна допомога у Львові – центру інтегральної опіки для жінок у кризових ситуаціях. Проект стартували у 2010 році на кошти грантодавців і впродовж наступного року так і не зміг отримати належної підтримки від органу місцевого самоврядування, хоча був належно оцінений та надалі використовується місцевою владою для вирішення проблем жінок, які потрапляють на вулицю. Соціальна пекарня виконує подвійну функцію,адже фінансує центр кризовий центр і забезпечують жінок робочим місцем.  А також  надають житло та з допомогою соціального працівника й психолога протягом 14 місяців намагаються допомогти увійти в русло нормального життя. Саме жінки надихнули на ідею пекарні. Адже вони не знали, як готувати їсти, не могли годувати дітей, доводилося їх цього навчати. Для них це є перше робоче місце,а також їм допомагають опановувати нові навички. Тим не менш жінки самостійно оплачують комунальні послуги,і з часом шукають собі іншу роботу.
Юрій Лопатинський, засновик соціальної пекарні:  

gMqTxo5Ilng

Випічка було одним із моїх «хоббі» і такий вид діяльності органічно пасував жінкам із якими ми працювали. Горіховий дім через те, що на початку усі види печива містили основний складник горіх.На плаву триматись не важко. Важко плисти, ставити собі щоразу більші цілі і їх досягати. Ми працюємо у звичайних «ринкових» умовах. Конкуренти є і у більшій мірі це самі заклади харчування, які були на початку нашим основним клієнтом. Ставлення зазвичай позитивне коли йдеться про сприйняття інформації. Проте коли йдеться про сам продукт, то люди зазвичай негативно реагують на слово «соціальна». У їхньому уявленні слово «соціальний» має радше негативне забарвлення і відповідно очікування щодо продукту є більш негативне .

Львівська свічкова мануфактура

beatmMtw9aQ

«Свічка – це не лише світло» – таке гасло у львівської мануфактури свічок. Це також можливість допомогти жінкам ,які потрапили у кризові ситуації.  У невеличка крамничці на площі Музейній ви можете придбати  святкові, тематичні ,дизайнерські і класичні свічки, відвідати майстер–класи з виготовлення свічок і просто приємно провести час на терасі з музикою і ,звісно, свічками. Ідея створити свічкову мануфактуру у власників виникла під час подорожі Альпами,де у маленьких містечках зустрічали свічкові мануфактури. Свічкова мануфактура співпрацює з громадською організацією «Народна допомога – Львів», а також підтримує громадські ініціативи.

Андрій Сидор, львівська свічкова мануфактура :

PPnklQoLPTo

МИ щомісяця передаємо частину коштів для жіночого кризового центру, намагаємось змінити вигляд площі Музейної: встановили стилізовану велопарковку, допомагаємо музею релігії.мануфактура відчуває інформаційне сприяння і допомогу у облаштування території довкола. Тому соціальний бізнес – це корисно всім, це приємно, це відповідально. Ми йдемо у Європу, тому майбутнє позитивне.

                                    Просто неба

LVjCKjeS8Wc

Журнал «просто неба» є чи не одним з найстаріших прикладів соціальної ініціативи ,адже видається він з 2008 року. Це не тільки спроба привернути увагу до проблеми безпритульних,це також якісний мистецький і соціальний часопис,адже туди дописують відомі письменники,громадські і культурні діячі. Купити журнал можна тільки на вулицях Львова у безпритульного. Таким чином половина суми потрапляє до безпритульного ,а інша – для випуску наступного номеру. З часу появи видання друком вийшло 25 номерів загальним накладом у 25 тисяч примірників. Журнал допомагає соціальній ініціативі « Оселя»,яка допомагає безпритульним , надаючи їм нічліжку і всі необхідні речі.

Маряна Соха, журнал «Просто неба»: (фото жінки)« Була і є  гостра потреба змінювати ставлення до бездомних людей у місті Львові, сформувати об’єктивне бачення проблеми бездомності у пересічних людей, у влади. Журнал також має на меті дати зайнятість та заробіток тим бездомним людям, які не можуть у даний момент проживати у спільноті через обмежену кількість місць. На майбутнє плануємо розвивати свою діяльність у напрямку збору і перевикористання речей, хочемо встановити більше контейнерів для одягу по місту (зараз їх є 13) та розширити майстерні з ремонту меблів».

Щоб привернути увагу до проблеми безпритульності, журнал «Просто неба» вдався до креативного підходу.  Головним спецпроектом журналу «Просто неба» є фотосесії «Без ознак мистецького життя», який полягає в тому, що відомі письменники фотографуються в образі бездомних людей. Проект має на меті спонукати людей дивитися не на зовнішній вигляд, а намагатися побачити за ним особистість. Автором проекту є фотограф Ростислав Шпук. У ролі бездомних уже спробували себе Тарас Прохасько, Юрій Іздрик, Софія Андрухович, Володимир Єшкілєв, Юрій Андрухович, Олег Гнатів, Таня Малярчук, Григорій Семенчук, Андрій Бондар, Ірена Карпа, Олександр Бойченко, а також Світлана Поваляєва та Богдан Логвиненко та й сам Ростислав Шпук, з якими працювали інші фотографи. На  обкладинках були також Андрій Курков та Галя Шиян, які з журналу пропагували ідею Гаражних розпродажів, що проводить організація, і, звичайно ж самі бездомні люди.

DcM1g4xIxeE

Маряна Соха:  Журнал від самого початку має соціально-культурне спрямування, бо ми віримо, що саме завдяки творчим людям нам вдасться змінити негативне ставлення до бездомних людей, та показати проблему під іншим кутом зору. Історії про бездомних людей, чи тексти, написані самими ж людьми, які мають чи мали досвід життя на вулиці, теж допомагають пізнати ближче проблеми життя людей без житла, зрозуміти їхнє становище та кризу. Ми публікуємо багато інформації про діяльність нашої організації та інших соціальних закладів, пишемо про цікаві ініціативи в Україні та за кордоном. Сподіваємося, що це надихатиме наших читачів на нові ідеї, спонукатиме долучатися до проектів та добрих справ, і взагалі у суспільстві поширюватимуться ідеї солідарності, взаємодопомоги та толерантності. «Просто неба» є також можливістю для молодих авторів – журналістів та письменників, публікувати свої твори. Ми дуже тішимося, що тексти багатьох знаних сьогодні авторів, вперше були надруковані саме у нас.

 

Діана Горбань

фото:Інтернет

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment