«В Україні не важко добитися успіху. Коли робиш щось достойне, тебе одразу ж помічають», – Ярослав Лодигін

In Архів

Ярослав Лодигін – радіоведучий та один із засновників радіо «Аристократи». Ярослав багатогранна і цікава особистість, яка створює не тільки якісний радіоконтент, а й займається українським кіно. Ми звернулися до нього з питаннями, зокрема про анонсовану раніше ідею фільму на базі роману Сергія Жадана «Ворошиловград».

-          На якому етапі створення кінопроект «Ворошиловград» за твором Сергія Жадана?

-          Фільм знаходиться у підготовчій фазі. За останні два роки ми написали шість варіантів сценарію, які нас, проте, не задовольнили. Спробували розробити сценарій для телесеріалу. Наразі думаємо запросити ще когось для написання сценарію. Ми починаємо працювати з Наталією Ворожбит, відомим драматургом – вона буде нашим співавтором і, сподіваємося, внесе свіжий погляд у бачення цього твору.

-          А як щодо інших ваших кінопроектів?

-          Всі інші проекти я наразі відклав. Не можу займатися кіно, допоки не закінчимо «Ворошиловград». Це не просто великий повнометражний фільм – це кіноадаптація роману – найважчий жанр кінематографу.

-          Яка роль Сергія Жадана у створенні фільму?

-          Він пише з нами сценарій. Коли я перекладаю сцени на мову кіно, прошу його перевірити, додати діалогів, адже так, як пише Жадан, не напише ніхто. Сергій перевіряє, щоб персонажі залишалися такими, як у книзі, не відступали від своїх канонів.

-          Ви намагаєтеся зробити фільм максимально близьким до роману?

-          Ми пробували так працювати. Але одну історію двічі різними мовами не перекажеш. Переконавшись, що просто так роман не відзняти, ми шукаємо нове трактування і нове бачення книги.

-          Як відбуватимуться зйомки фільму, зважаючи на ситуацію на Донбасі?

-        В Україні багато схожих локацій. Думаємо, нам вдасться почати зйомки у Старобільську. Зараз він знаходиться за шести-семи блокпостами, захований від основної частини України, багато військових, недалеко фронт. Все це – додаткові витрати і великий ризик для команди. Тому, якщо ситуація не зміниться до наступного року, ми будемо змушені перемістити зйомки далі на Захід. Пагорбів і річок в Україні достатньо, тож думаю, це не буде великою проблемою.

-          Акторський склад планується виключно з українців?

-          У даному випадку не важливо – українець, росіянин, чи білорус. Важливо, щоб людина нам підходила, щоб могла зіграти роль і була в контексті. Звісно, в ідеалі, всі актори і знімальна група мали б бути українцями, але кастинг – непередбачувана річ.

-          Чи є зараз конкретні кандидатури для ролей?

-          Варіанти є, але наразі про це надто рано говорити.

-          Ви плануєте самі брату участь в акторському складі?

-          Я над цим ще не думав. Зараз це не так важливо. Важливо добре написати сценарій, тому ми витрачаємо на це так багато часу.

-          Як щодо фінансування проекту?

-          З цим не має бути проблем, адже проектом зацікавлені наші європейські колеги і партнери. Зважаючи на теперішні події, фільм може бути цікавим у всьому світі, особливо, у країнах Східної Європи. Це фільм про прикордонну зону, темряву, з якою ми зараз зіткнулися.

-          Як вам вдається втілювати ваші проекти в життя і добиватися успіху в Україні?

-          Я не вважаю, що в Україні важко чогось добитися. У нас вакуум майже у всіх галузях, конкуренція надто низька, особливо у сфері культури. Можливо, у це важко повірити, але у порівнянні з Європою чи США, складається враження, що у нас нічого немає, а зробити можна усе, що захочеш. Коли ти робиш щось достойне – тебе одразу ж помічають.

-          Для вас ближча медіаіндустрія чи кіноіндустрія?

-          Для мене кіно – це також медійний інструмент комунікації між людьми, як і радіо, телебачення, текст, твітер… Це різні форми одного. Для мене близька художня, асоціативна, творча комунікація. Мені цікаво допомагати людям дізнаватися один про одного, адже чим більше ми будемо знати про інших людей, тим менше проблем матимемо. Усе, що відбувається зараз у країні – на 80-90 % викликано стереотипами. Схід і Захід не знають один одного, люди із Заходу ніколи не їздили в Краматорськ, східняки ніколи не бували далі Києва. Мене захоплює роль медіа у соціальних процесах.

-          Який сегмент радіо «Аристократи» віддається темі АТО?

-          У нас немає якогось сегменту, конкретної передачі: ми говорили про війну завжди, відколи вона почалася. У нас був цілий сезон, присвячений війні. Ми спілкуємося з офіцерами, солдатами, даємо їм можливість бути почутими. Ми ніколи не забуваємо про війну. Стараємося робити це часто, адже вона з нами завжди, і ні ми, ні наші слухачі не повинні забувати про це.

-          Як ви пережили той момент, коли на фоні подій все почало здаватися темним і безнадійним? Як змусили себе рухатися далі?

-          Ми доволі довго чекали моменту, коли можна дозволити собі усміхатися, жартувати. Я досі не відчуваю себе колишнім, безтурботним, і, мабуть, уже ніколи не відчую. Ми почали пробувати взагалі жартувати над життям. Це процес, який відбувається щоденно: сьогодні тобі добре, а завтра прийде погана новина, і тобі знову треба приходити в себе. Але ми розуміємо, що життя продовжується. Людині повинна розрядка. Гумор дозволяє краще розуміти і сприймати багато речей. Це та божественна сила, завдяки якій людина може розслабитися і відпочити.

IMG_9117-2_r

 

Марта Крапивницька
Фото: мережа Інтернет

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment