Захист безпритульних тварин – індикатор людської гуманності

In Архів

Проблема захисту безпритульних тварин в Україні набула великої масштабності. В часи СРСР проблему братів наших менших вирішували комунальні служби. Здавалось би, блага справа, проте впійманих тварин травили газом чи знищували за допомогою ін’єкцій. За одну собаку давали 1 карбованець 20 копійок. Мабуть, через маленьку фінансову допомогу добровольців знищити бездомних було дуже багато.

Незважаючи на Закон України “Про захист тварин від жорстокого поводження”, ми входимо до п’ятірки країн, в яких найнижчий показник в середовищі безпритульних тварин. Такою є статистика, що оприлюднила Всесвітня організація захисту тварин. Як бачимо, цей закон нам не допомагає. Та найцікавіше те, що у жовтні 2007 року стартувала Програма стерилізації бездомних тварин і вже в 2008 році її скасували. Для чого?! Нас і без того критикує весь світ. Неодноразово світова спільнота надсилала листи з проханням зупинити жорстоке винищення тварин. Невже масових отруєнь по всій Україні, зокрема у Львові, було недостатньо для припинення знущань? Критика заходу виявилася неавторитетною для України, внаслідок чого ця ситуація вийшла з-під контролю. Мало того, що безпритульних з кожним роком все більше й більше, рівень «кусючості» собак також зростає. Це загрожує не тільки тваринам, але й невинним людям, які можуть себе інфікувати через укуси скажених собак. Свавілля вищих чинів призвело до збільшення кількості нещасних випадків від зубів бездомних тварин. Найчастіше до групи ризику потрапляють діти, які ігнорують правила поводження з такими чотирилапими. Бували випадки, коли тварини загризали людей до смерті. Вина не тільки на злих безпритульцях, але й у відсутності людської безвідповідальності. Походження собачої агресії стосується власників, які безжально викидають їх на вулицю чи через високу конкуренцію серед інших безпритульних чотирилапих.

За останні роки проблема бездомних тварин стала ключовою для небайдужих волонтерських угрупувань. В осередку Львова існує тільки один притулок для тварин. Брюховицький притулок “Милосердя” створений в 1994 році. Навіть наявність притулку не дозволяє повністю ліквідувати проблему з бездомними через людську байдужість та недофінансування. Працює там не більше трьох волонтерів. Та й те після своєї основної роботи.

PostМайдан мав можливість поспілкуватися з волонтером притулку, пані Олександрою. Вона розповіла про те, що зараз в притулку “Милосердя” перебуває 30 собак, 18 котів, 4 коня, 9 корів, 6 телят, 2 кози. Після Майдану справи пішли на спад у всіх сферах людської діяльності. Волонтери скаржаться на погіршення статистики: до Майдану за один рік можна було прилаштувати 60 собак, а зараз всього на всього 5-6. Притулок переповнений. Ситуація на сході країни та нестабільність призвели до того, що люди боячись за власне майбутнє, відмовляються від домашніх улюбленців. Цьогоріч було вирізано рекордну кількість корів та коней. Ціна на м’ясо зростає, адже тварин для вирізки стає дедалі менше. Волонтер Олександра переконувала у намаганнях львівських волонтерів врятувати тварин від вирізки, проте масштаби зросли настільки, що такого обороту можна й не витримати. Багато тварин, яких не було змоги поселити у притулок, перебувають на перетримках у небайдужих львів’ян.

З’ясувалося, що забрати до себе улюбленця не так просто, як здавалося. Для цього необхідно пройти так звану “волонтерську перевірку”, що передбачає повноліття власника або згоду від батьків. Виконання цієї умови допоможе застерегти від небажаних “сюрпризів”. Волонтери самі привозять тварину, щоб подивитися в яких умовах вона житиме. Згодом обидві сторони обговорюють умови утримання чотирилапого, зауваження і побажання волонтера притулку. Якщо виникли сумніви, то улюбленця відвезуть назад до притулку. Зазвичай елементарна телефонна розмова дає змогу зрозуміти наскільки чесними і доброчинними є наміри людини.

В соціальних мережах дрогобичанка розповіла про побачене на залізничному вокзалі: “Ситуація із безпритульними тваринами навіть у моєму рідному місті зовсім погана. Нещодавно на вокзалі бачила навпіл розрубану собаку. Очевидно вона потрапила під колеса якоїсь з електричок і залізничники, полінувавшись, поклали її на найвиднішому місці – на першій же колії. Не знаю скільки часу тіло нещасної тварини там пролежало, але переконана, не менше одного дня. Точно не я одна встигла його там побачити”.

Варто не забувати, що рівень людської гуманності та відповідальності залежить і від ситуації з безпритульними тваринами. Невпевненість у завтрашньому дні не повинна стати причиною для ігнорування тварин.

 

Тетяна Бойко

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment