Диплом – не захист від безробіття

In Архів

Закінчивши університет, вже колишній студент, намагається знайти роботу за фахом. В Україні це вимагає великих зусиль та терпіння. Подекуди, доводиться йти наперекір власним принципам та бажанням, щоб отримати хоч щось. Правильно складене резюме не завжди передбачає успішне проходження співбесіди. Зазвичай беруть на роботу людей з досвідом роботи та рекомендаційним листом. І тут виникає запитання: звідки у студента може бути досвід роботи, якщо без досвіду роботи його не працевлаштують. Ця парадоксальна тенденція змушує шукача користуватися різноманітними інтернет-сайтами, де розміщені оголошення. Майже на кожному з них є рубрика “робота для студентів” або “без досвіду роботи”. Тут відкривається безліч можливостей. У всякому разі так видається на перший погляд. Вакансій багато, умови праці здаються хорошими, зарплати вижчі, ніж у держслубовців. “Лохотрон” так і манить у безвихідній ситуації.

Post Майдан вирішив на власному прикладі перевірити, яку роботу можуть запропонувати людині, яка не має жодного досвіду в певній сфері діяльності. Найбільше вакансій може для себе знайти оператор call-центру – від мобільних операторів, інтернет-підключення до інтернет-магазинів. Оплата дуже непогана. В середньому це 2500 грн в місяць. Проте робота має бути до душі. Не всім під силу 8 годин говорити по телефону з клієнтами. Це ще добре, коли до клієнтів самим не потрібно телефонувати, а ось коли база “холодна” (робота полягає в залученні нового клієнта).

Робота вимагає бути не тільки комунікабельним, а й  володіння навиків хорошого психолога (толерантність, здатність переконувати). Оператор call-центру повинен бути дуже витривалим, щоб отримати бажану зарплату та піднятися по кар’єрних сходинках. Інтернет-сайти пропонують багато вакансій менеджера з продажу (товари, реклами, послуги). На роботу візьмуть за виконання єдиної умови – продати річ людині, яка співбесідує. Це допоможе роботодавцю зрозуміти наскільки достатньо навиків у робітника, щоб підвищити рівень продажу. Успішна співбесіда не може не тішити, проте дуже часто робітники соромлячись запитати про майбутню зарплату, в подальшому стикаються з тим, що вони отримають тільки відсотки від проданого, а стабільної ставки у них не буде. Стимул до роботи з’являється, але він працюватиме, якщо компанія апріорі є неуспішною.

З’ясувалося, що друга вакансія, яка нас зацікавила є повним, як в народі кажуть, “розводом”. Перше, що збентежило – по телефону не сказали назви компанії. Мабуть для того, щоб шукач роботи не прочитав відгуків в інтернеті. Прийшовши на співбесіду, можна побачити людей не тільки різного соціального статусу, але й віку (від 18 до 60). Привітні працівники так званого “бізнес-центру” проводять на співбесіду до майбутнього “вождя”. Насторожує мінімальне омеблювання офісу та велика кількість працівників, кожен з яких проводить співбесіду. На запитання: “Ці люди претендують на одну вакансію?”, ви почуєте, що компанія відкрила багато різних вакансій і кожен із прийнятих буде виконувати різну роботу. Обов’язки елементарні: робота з документами, дзвінки, зустрічі. З документами та зустрічами, а ось для здійснення телефонних дзвінків не було жодного телефону. Офісна робота передбачає декілька стаціонарних телефонів. Співбесіду пройде будь-хто. Після вечірнього телефонного дзвінка запрошують на навчання. Людина, яка проводила співбесіду особливо акцентує на тому, що воно безкоштовне і триватиме всього три дні. Не може не підкупити те, що пропонують офіційне працевлаштування. Без сумніву, приємно, коли за тебе платять державі. На навчанні було багато людей, які уважно все слухали та занотовували. Згодом вони мали можливість задати запитання. Впадає у вічі одяг лектора: неогрядний, дешевий. Людина, яка заробляє 50-60 тисяч гривень в місяць не куплятиме одяг на ринку і не ходитиме з немодним телефоном. Така робота чудово підходить для осіб, яких не турбують докори сумління, коли вони нагло брешуть. Чесним і принциповим там не місце.

Для того, щоб не показувати один шлях пошуку роботи було задіяно спільноти в соціальних мережах. Зараз дуже популярним став копірайт та набір електронного тексту, та, на жаль, без поразок важко жити. Київське видавництво начебто шукало людину, яка набиратиме текст із графічного зображення. Нічого особливого робити не потрібно. Елементарний набір тексту в середньому до двох тижнів мав високо оплачуватися. Одна сторінка варта 13 гривень, а їх мало бути від 75 до 150. Все би нічого, але гарантійний внесок в розмірі 100 грн потрібно заплатити. Його ніби повертають, коли виконане завдання передали замовнику. Потрібно обрати – ризик чи втратити кошти. Такі пропозиції роботи змушують розчаруватися та опускати  руки, проте людина, яка насправді хоче працювати, вона починатиме з малого і досягне бажаних висот. Потрібно вірити у себе й свої сили. Розум без віри не вартий гроша. А поки ми чекатимемо з моря погоди – безробіття в Україні щоразу зростатиме.

 

 

Олеся Мельничок

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment