АЛІМ АЛІЄВ: “Я сподіваюсь, що з новими виборами до міської ради прийдуть люди, які більше розуміють загальні проблеми міста і менш корумповані.”

In Архів

Ось уже близько півтора року як Росія окупувала українську територію –Крим. Проблеми переселення тих, хто незгідний з новим пануючим режимом на півострові й досі залишаються актуальними. Існує ціла низка організацій, котрі готові допомогти кримським переселенцям. Де ж у Львові можна знайти підтримку й допомогу тим, хто покинув рідний край, зокрема кримським татарам? Post Майдан вирішив поцікавитись у громадського активіста, співзасновника ініціативи «Крим SOS» Аліма Алієва.

 

jE_OE_n6-_g

-         Аліме, розкажіть загалом про громадську ініціативу «Крим SOS». Скільки часу функціонує об’єднання та які цілі ставить собі за мету?

-         Ініціативу «Крим SOS» ми розпочали 27 лютого в перший день окупації Криму. Власне, спочатку це була сторінка в Facebook, яка мала на меті інформувати людей, про події, які на той час відбувались в Криму. Так як окупація почалась дуже швидко, більшість людей не розуміла, що відбувається. Тому ми почали інформувати за трьома параметрами: це оперативність – давати новини дуже швидко, це об’єктивність – не давати пропаганду, яку давали російські медіа, і третя річ – це точність. Ми кожну новину верифіковували. Наприклад, тут у Львові, в нас сиділо 20 волонтерів, які 24 години на добу перевіряли всі новини з Криму.
Організацію засновували три людини, які працюють в тій чи іншій мірі в інформаційній площині, це я, який на той час був медіа-консультантом в експертній компанії, це моя колега, яка зараз є головним редактором “Української правди” і це ще одна колега, яка на той час була PR-менеджером музичного гурту. Потім ми почали буквально через декілька днів вже переселяти перших людей, які забажали виїжджати з Криму. Переселяли до Львова та до Києва. Згодом ми відкрили гарячу лінію, бо людей ставало все більше й більше. А Львів став першим містом, який почав приймати переселенців. Ми відправляли сюди людей, сконтактували їх між собою, тобто це абсолютно на волонтерських засадах.
-         Чим сьогодні займається «Крим SOS»?

-         Станом на зараз ми є  виконавчими партнерами Управління Верховного комісара ООН зі справах біженців і маємо три офіси: у Львові, Києві та Херсоні, тобто це місця, куди приїхала найбільша кількість людей з Криму. Але зазначу ще, що ми займаємось не лише переселенцями з Криму, але й переселенцями зі Сходу у такому ж абсолютно обсязі як і з Криму.
Для нас важливий не тільки цей соціальний аспект, тобто ми не тільки допомагаємо з гуманітарною, соціальною складовою, юридичними та психологічними консультаціями. Є й інша річ, це інтеграційна площина. Всі люди, які сюди приїхали, ми їх маємо інтегровувати у це суспільство. Тому ми робимо багато просвітницьких та культурологічних проектів. Наприклад, один з останніх масштабних проектів це фестиваль “Переселенців і львів’ян”, який пройшов місяць тому. Він мав на меті на одному майданчику зібрати і тих, хто прийняв людей і тих, хто приїхав. Бо якщо люди закриті, групи закриті, то вони не пізнають одне одного і таким чином ті стеоретипи і міфи, які існували роками вони ще більше нашаровуються.

 

-         Тобто поки Ви займаєтесь лише роботою з переселенцями?

-         Ні. Інша частина – це робота з Кримом, робота з кримськими активістами, діячами культури, журналістами. Це інформаційна робота. У нас, зокрема, зараз є такий інформаційний ресурс, який називається “Крим Info”, який дає аналітику щодо Криму. Плюс це лобіювання на міжнародному рівні, це пояснення для заходу, що відбувається в Криму, бо для нас важливо, щоб тема Криму залишалась на порядку денному на заході також.

C5m36QmPXc4

 

-         Депутати Львівської міської ради не проголосувала за надання приміщення для Кримського дому. Що це мала би бути за споруда і чому, на Вашу думку, рішення все-таки не прийняли?

 -         Кримський дім – це питання приміщення. Ця історія почалась ще в лютому, коли ми зрозуміли, що важливо мати постійне приміщення, де можна буде розвивати кримськотатарську культуру. Також ми хотіли зробити місце, куди люди хотіли б приходити й пізнавати одне одного, робити різні цікаві проекти. Тоді в нас з’явилась ідея попросити в міста приміщення у довгострокову безкоштовну оренду. Причому ми з управліннями Львівської міської ради погодили таку будівлю, яка знаходиться на вул. Тесленка 4. Це абсолютно «вбите» приміщення, але ми готові були шукати фінансування. Але перед тим, як дати нам це помешкання його мали поставити на голосування перед депутатським корпусом. І два рази депутатський корпус провалював це голосування, при чому в них не було раціональних аргументів.
Що для нас це приміщення? Це місце, де б проходили всі наші події культорологічні, просвітницькі, курси трьох мов: українська, англійська, кримськотатарська. Це лекції, це семінари, це виставки. Друга річ – це всі консультування переселенців. Третя річ, яка для нас дуже важлива – інтеграційні проекти разом з місцевими. Кримський дім це місце, куди б люди приходили не жаліти кримських татар, а приходили б туди, бо це цікаво.
Я сподіваюсь, що з новими виборами до міської ради прийдуть люди, які більше розуміють взагалі проблеми міста і менш корумповані. І все ж таки проголосують за це приміщення.

 

-         Читала в одному з ваших інтервю, що так як у Львові мечеті немає, то ви б хотіли створити так званий Дім молитви. Як з цим просувається справа?

 -         Буквально навесні цього року наша партнерська організація «Аль-Раїд», яка вже давно існує у Львові, відкрила тут Ісламський центр, який в принципі питання куди можна піти помолитись більшою мірою знімає. Він трошки далеко розташований від центру, тому незручно доїжджати туди. Однак, все ж таки місце, куди можна прийти помолитись чи навіть дізнатись інформацію про іслам, не тільки мусульманам, але й віруючим інших релігій тепер абсолютно не проблема.

 

-         «КримSOS» ініціює певні гранти для біженців. Що вони в себе включають та хто може їх виграти?

 -         Ми стали виконавчими партнерами ООН зі справ біженців з липня минулого року і в нас реалізовувались різні категорії грантів. Наприклад, до кінця минулого року ми давали гранти на початок ведення бізнесу і давали грант на покращення житлових умов, для людей, які переїхали. Нам важливо власне не робити з людей патерналістів, щоб вони не звикали до якоїсь гуманітарної допомоги постійно, а щоб люди самі вчились заробляти. Зараз у нас є ще декілька грантів. Це гранти на якесь термінове лікування, там купівля медикаментів, щось не хронічне. А друга річ – це гранти на ведення соціальних проектів для переселенців, щоб ці люди інтегровувались у суспільство. Наприклад, зробити якесь спільне свято для львів’ян і переселенців, чи якусь лекцію, чи зараз хочуть відкрити курси польською мовою.

 

-         Скільки зараз приблизно на Галичині переселенців?

 -         Якщо суто про Львівську область, то нас більше ніж 11 тис. переселенців зі сходу та Криму, а з Криму це приблизно 3,5 тис. людей.

 

-         Які труднощі найчастіше виникають у них?

 -         Проблеми, які були як півтори роки тому так і сьогодні – це проблеми житла і проблема роботи. А також це питання інтеграції. Для кримських татар специфічне питання – це збереження своєї ідентичності, збереження культури, збереження мови.

 

-         А от порядок вїзду\виїзду за кордон? З цим також можете допомогти?

-         Ні, ми принципово цим не займаємось. Хочу одразу пояснити дві суттєві різниці між переселенцями і біженцями. Переселенці це наші громадяни, які були вимушені переселитись з однієї області, наприклад, в іншу. Біженці – це коли людина з однієї країни переїжджає в іншу країну. Тому нам важливо, щоб наші громадяни залишались в межах України і ми не хочемо стимулювати, щоб люди виїжджали закордон, бо навряд чи більшість з них потім повернеться.

 

dAVnvt9Lth8

 

-         Ви вже згадували, що нещодавно у Львові відбувся «Фестиваль переселенців та львівян». Що вдалось зробити та реалізувати?

-         Ми любимо експериментувати над форматом. Ми зробили дуже цікавий етно-джазовий концерт кримськотатарської співачки Ельвіри Сарихаліл і музикантів з сходу, це Харків, Донецьк і Київ. Запросили дуже відомий «AcousticQuartet». Всі вони виконували спільну програму. Також у нас була традиційна частина – це майстер класи, приготування їжі в дворику Музею Ідей. Третю річ, яку ми зробили – це подіумна дискусія про переселенців і місцевих, від стеоретипів до порозуміння та що потрібно зробити, щоб в нас була спільна мова. Ми запросили спікерів, щоб говорити не в соціальному аспекті, про що говорять дуже багато, а в аспекті ціннісного, ментального. Тому в нас були Сергій Жадан, була Наталка Гуменюк з Громадського, Євген Глібовицький, Оксана Міхєєва, яка є соціологом з Донецька і зараз живе у Львові. Цей конгломерат дозволив мати дві години дуже глибокої та змістовної дискусії. І четверту річ яку ми зробили – це перформанс в театрі Курбаса. Коли актори театру разом з музикантами співали українські традиційні народні пісні під сучасну музичну обробку, а весь театр Курбаса проектором перетворювався на таке 3D шоу. Також актори театру заспівали одну пісню кримськотатарською мовою, яка напевне викликала найбільший резонанс. Театр Курбаса тоді перетворився на Ханський палац.

-         Ваші подальші акції, ті ж таки фестивалі, концерти?

 -      У Львові це будуть далі зустрічі, лекції, багато концертних подій. В нас з театром Курбаса багато спільних ідей. Наприклад, нещодавно було одне з найбільших релігійних свят кримськотатарського народу Курбан Байрам. Ми проводили дитяче свято, запросили дітей переселенців і дітей місцевих мешканців в SkyPark, де вони з конкурсами, солодким столом провели дуже гарно час. Мені здається, що саме такі акції нас об’єднують.

 

-         Який на вашу думку, шлях повернення Криму додому?

-         Я точно не бачу військового шляху повернення. Я бачу, що санкції діють, але санкції це гра на довгу перспективу. От блокада Криму – це допомагає нам набувати суб’єкності. Бо в питанні Криму ми дуже часто є об’єктами в порядку денному Росії. Нам важливо зараз комунікувати з самими людьми, що там залишились, бо ми їх втрачаємо. Через те, що час іде, люди звикають. Нам важливо постійно говорити з тими людьми, робити спільні проекти, вивозити їх сюди, показувати, що тут є зміни. Я бачу точно, що щодо повернення Криму, то дуже багато залежить від Росії, але й дуже багато залежить від нас самих, від того як Україна буде розвиватись. Тому нам важливо не втратити інтерес міжнародної спільноти як до України, так і до Криму автоматично.

Ілона Сухар

Фото: Інтернет

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment