Коли руйнується минуле, то ми мовчимо

In Архів

       У нас, у величномі місті Лева, можна поїхати в автобусну екскурсію по тутешніх замках, що має назву «Золота підкова Львівщини». Замки є величним символом українського минулого й це минуле вони тримають в своїх стінах і передають його відчуття своїм відвідувачам. Лише заради цих відчуттів варто побувати там і неважливо, чи з гідом, чи самостійно з’їздити з друзями.  Я відвідала таку екскурсію, побувавши в замку в Старому селі, Свіржському, а також Золочівському і Поморянському замках. Окрім самих фортець, в Звенигородському музеї і Унівському монастирі. Така екскурсія займає весь день (з восьмої години ранку до дев»ятої години вечора). Хотілось побачити всю красу Львівщини. Багато з нас прагне відвідати Прагу, Париж, Лондон, хоч і не знає чим цікава наша земля. А наше місто входить в п’ятірку кращих міст світу для туристів. Якщо ж з-за кордону приїжджають люди, щоб побачити пишні гриви наших кам’яних левів, то і ми мусимо вміти їх бачити, або хоча б робити такі спроби.

O0VTuvyWvj0

     Виїхали ми великою дружньою компанією з міста Стрий і рушили до Львова, а вже звідти по всіх запланованих місцях, назад повертались тією ж дорогою. Так за весь день ми побували у кожному з районів львівської області.

Нажаль, більшість тутешніх замків перебувають в поганому стані, що сильно зачіпає за душу.

Спершу ми відвідали замок в Старому селі. Він займає площу в два гектара. Мури заввишки 14—16 метрів завершені аттиком, оздоблені аркатурою, а фронтони башт увінчані бароковою різьбою по камені (до нашого часу збереглося лише три вежі). В свої часи це був оборонний замок князів Острозьких. В 2010-ому році цей замок передали в концесію на 49 років, консеціонером є Михайло Риба, він обіцяв до 2015-ого року ввести об’єкт в експлуатацію, але станом на зараз ніяких робіт і не починалось, тому громада села вимагає скасувати концесію. Виглядає замок повністю закинутим, хоча стіни і дві вежі доволі таки добре збереглись, і гарно виглядають. Заради цих двох веж сюди з’їзджаються туристи.

NWN_gk9dl30

Другим замком був Свіржський замок, тут знімали фільм про мушкетерів. Колись замок належав шляхетному роду Свірзьких, але розквітати почав, коли перейшов у володіння графа Цетнера. Незважаючи на своє вигідне оборонне розташування (замок розташований на горі Белз і був оточений непрохідними болотами, ставками, в підніжжі мурів — ровами і звідним мостом), палацовий тип його архітектури навряд чи міг мати серйозне оборонне значення. Відомо, що під час українсько-польської війни в 1648–1654 роках замок не раз здобували козацькі загони, а в 1648 році — спалили татари. На даний час стан замку не найкращий, він потребує реставрації. Гід екскурсії неодноразово наголошувала, що будівлю хотіли придбати Кучма, а потім Ющенко. Ззовні замок прегарний, він розташований на підвищенні і оточений ровом, але не повністю, як за часів його побудови. Також, є легенда, що територією замку блудить привид жінки-зрадниці.

Багато кімнат було пребудовано, тому всередині замок не сильно на замок і схожий, хоча загробний холод у кімнатах пронизує до кісток.

kiBw_bEP6Gg

Наступним був замок в Золочеві. Він запам’ятався найбільше, бо він уже практично відновлений, на його території проводились розкопки, меблі часів 16-ого століття представлені в музеї. Упродовж віків замок — фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад.

Замок було зведено на кошти Якуба Собєського (батько короля Речі Посполитої Яна III Собеського) у 1634 році як оборонну фортецю за проектом невідомого італійського архітектора на місці старого дерев’яного замку, який оточували потужні земляні вали, обкладені каменем, з бастіонами на кутах та ровами з водою. Палац наполовину захований за ровами і з дороги його взагалі не видно.

Весь замок помалу відновлювався, всі його частини. Понад 20 млн грн. на відновлення Золочівського замку пожертвував Петро Писарчук. За ці кошти реставрували Китайський і Королівський палаци, проклали системи водо- та теплопостачання, відновили фасад Великого палацу, побудували тунель із брамою для заїзду, равелін, підйомний міст. Поруч із замком відкрили пам’ятник сакрального мистецтва «Джерело», який став символічним в’їзним знаком.

I0lCXn2M4WI

Останнім був замок в селі Поморяни. Він виявився найбільш закинутим. Дотепер збереглись два двоповерхові корпуси і кругла кутова вежа. Замок належав руській родині Кердеїв. В кінці 15 століття маєтність перейшла до Зигмунта (Сігізмунда) Сєнінського (сина Яна з Сєнна і Олеська, краківського каноніка) і була в руках цього роду до 1619–1620 рр., коли ці землі купив Якуб Собєський — батько майбутнього короля Польщі. Як видно з документів та спогадів сучасників, Поморянський замок був улюбленим місцем перебування короля Яна Собєського, який витратив на його відбудову 25000 злотих. У 1789 році Поморяни перейшли у власність Прушинських, які вдосконалювали замок. В 1876 році замок перейшов у власність Романа Потоцького, чий син Єжи (Юрій, помер в 1961 році) опікувався замком до 1939 року, відремонтувавши його після руйнацій Першої світової війни. Після багатьох перебудов і довгого періоду занепаду він втратив свій первісний вигляд і перебуває в аварійному стані. «На 2010 рік замок перебував у жалюгідному стані: влітку 2008 року стик двох крил замку впав, розбирається кам’яна огорожа. У Поморянському замку нещодавно (у вересні 2011 р.) впала стіна, а через 2 тижні місцеві мешканці розікрали її цеглу.» – наголошувала гід. Варто зауважити, що і зараз він перебуває в жалюгідному стані. Стіни просто валяться, балки падають, але те, що залишилось дає зрозуміти, що колись тут було щось прекрасне. А зараз – повалені стіни, багато сміття і банок від алкогольних напоїв.

jre98bsKxEM

Помітно, що замки на Львівщині практично немає кому доглядати. Якщо підлітки можуть відпочивати на руїнах замку 18-ого століття і обписувати їх графіті, то це ніяка не культура.

Великою проблемою є вже те, що їх немає кому відновити, а без цього вони вже за декілька років заваляться і не буде вже, що відновлювати, навіть якщо захочеться. Думаю, замки – це велика пам’ять, набагато більша, ніж картини, чи інша атрибутика минулого.

Тільки задумайтесь, колись в них проводились бали, шикарні  обіди, там жили легендарні люди. А зараз все поросло мохом і травою, цеглу розкрадають люди, стіни падають. Ще трохи…і залишиться рівна земля. От, наприклад, відомо що один добродій (в жодному джерелі не знайшла хто це) хотів все ж реставрувати Поморянський замок, але коли дізнався, скільки коштів потрібно вкласти, одразу ж відмовився.

Ми втрачаємо нашу пам’ять. Хіба ж можна так? Якщо нам залишилась така спадщина, то ми повинні її берегти, або хоча б зберігати в нормальному стані.

 

Ірина Сапіга

 фото:Інтернет

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment