«Дизайнер – це художник в епоху постмодерну- Степан Ласка

In Інтерв'ю

«Дизайнер – це художник в епоху постмодерну – Степан Ласка

Ви відомий дизайнер, як в Україні, так і за її межами. Розкажіть нам трохи таємниць своєї роботи! Насамперед, що це для Вас – джерело заробітку, ремесло, самореалізація?

13978161_1336121943082937_1193570559_o

Для мене моя робота – це мрія, яка з’явилась ще у 16 років. З часом я геть забув про це, і згадав, мабуть, сім років тому. Швидше за все для мене це вираження внутрішнього єства, того, що живе в тобі і рветься назовні, це те від чого отримуєш  кайф і гроші.

Розкажіть детальніше чим займаєтесь? Чи приносить це Вам насолоду та достатній фінансовий прибуток?

Я дизайнер логотипів, художник в епоху постмодерну, людина яка створює творчі ребуси. Я не звик позиціювати себе, як митця, я  – Стьопка – людина, яка виконує творчі завдання, з крапелькою гумору і креативним підходом.          

Стосовно прибутків, так склалось в нашій країні, що щоб заробляти багато треба працювати не для українського клієнта, а для іноземного, тому що там відповідно оцінюють вміння і навички дизайнера. В нас є люди які кажуть: “А ШО за дизайн ще треба платити, в мене племіниця в училищі вчиться, вона таке за 15 хвилин безкоштовно зробить”. ( сміється,- М.К.)

Але в той же час, зараз почали з’являтись все більше замовників, котрі готові платити великі гроші за якісну роботу. Знаєте, коли ти йдеш по вулиці і бачиш на великих рекламних гігантах свою роботу, коли перед улюбленим серіалом дружини в рекламі показують твій логотип, або момент, коли тебе осяйнула геніальна ідея, всередені в мене відбувається вибух, який хочеться відчувати знову і знову, і ти стаєш залежним від своєї роботи, творчим  наркоманом, який потребує самовираження.

 Що Вас надихає?

Все що мене оточує, починаючи з людей і до дрібних комах, які заважають спати уночі, дитячі спогади, подорож світом чи мадрівка лісом, роботи закордоних колег, твори митців початку XX століття, розписані ліфти і зізннання у коханні Свєті у під’їзді. Мене все надихає, ну просто все!

Кого Ви вважаєте своїми вчителями? Які Ваші найвищі авторитети в обраній галузі?

Першим моїм вчителем був Іван Гамаль, арт-директор студіїї графічного дизайну “Концептеріа”. Він розгледів у мені те, чого я  сам у собі не бачив, виховав і навчив ремеслу. Наступний мій вчитель був Володимер Блажівський, арт-директор компанії “Ha:py”, – він вдихнув у мене нові сили творити. Це люди які мене виліпили. Авторитетами були і будуть мої вчителі і разом з ними всесітньовідомий дизайнер PaulRand.

На Вашу думку, які чинники найбільшою мірою посприєли у розвитку Вашої обдарованості – родина, друзі, освіта, власна бажання самоствердження чи щось інше?

О, це були мрії і цілі у житті і… лінь.(сміється – М.К.) Я сумніваюсь, що став би дизайнером, якби не мрії 16-ти річного підлітка, сумніваюся, чи я б досягнув успіху, не бажаючи його. А стосовно ліні, то не був би я лінивим – зараз  продовжував би працювати на будівництві.

 Які здібності Вважаєте найважливішими у сфері дизайну?

Креативне мислення, вміння ловити і передавти ту чи іншу атмосферу, швидко генерувати ідеї, переступ і маніпулювання людськими стереотипами, думати, ставити собі правильні запитання та давати  на них правильні відповіді.

13672562_1314606875234444_418573169_n

 


 

13652678_1314606868567778_1367294930_n


 

13664619_1314606871901111_384368060_n


 

13652844_1314606881901110_1673642356_n

Які риси Вашого характеру мають найбільше значення для Вашого творчого розвитку?

Егоїзм і самолюбство – це напевно ті речі, які мене постійно копають в зад, стверджуючи, що я відстаю від сучасного світу і треба рухатися, дивитись хоча б на пів кроку уперед.

За яких обставин у Вас зазвичай виникають ідеї? Чи маєте якісь особливі вимоги до місця й часу роботи, обстановки тощо? Де й коли Вам найкраще працюється?

Найкращі ідеї з’являються коли і де їм заманеться, – чи сидиш ти у вбиральні, чи коли лягаєш спати, знемагаючи від втоми. Найчастіше вони приходять тоді, коли ти на них не чекаєш.

А творити найкраще в хорошому колективі, з добрими відчайдухами, які мріють перевернути світ з ніг на голову, щоб він став не таким як є, а кращим ніж у наших мріях, таким він має бути.

Що використовуєте у роботі, які матеріали, технічні засоби? Яке значення для Вашої творчості мають спеціальні методики, техніки?

Тут все просто – сідаєте за комп’ютер і працюєте, думаєте, шукаєте рішення поставлених  перед вами задач. Як і в будь якого дизанера, в мене є чарівна кнопочка на комп’ютері під назвою «зробити красиво» (сміється – М.К.)

А якщо, чесно, то основним методом, яким я користуюсь, це пропустити проект крізь себе, максимально заглибитись у його атмосферу, і тут хочеш-нехочеш рішення прийде.

Які чинники стимулюють Ваш робочий процес, а які – навпаки, гальмують?

Хорошим стимулом роботи є похвальні відгуки типу: “Чувак! Круто! Продовжуй у тому ж дусі “.А найбільш несприятливим чинником є звісно похмілля (сміється – М.К.)

Чи маєте Ви якісь страхи, пов’язані з дизайнерським ремеслом?

Я не вмію взагалі малювати руками, я все роблю на комп’ютері, і якщо б довелося, геть не знаю, що б робив. Зараховується? (сміється – М.К.)

Авжеш, зараховується! Розкажіть ще будь ласка, як плануєте свій творчий процес? Чи потребуєте тривалої підготовки, чи творите переважно експромтом, спонтанно?

Знаєте, я за характером швидше спонтанна, ніж виважена, людина, яка все робить в останню хвилину, яка разом із своєю дружиною завжди останніми застрибуємо в потяг, але до роботи я ставлюсь відповідальніше, ніж до будь чого в житті, дружина дуже це “обожнює”.(сміється – М.К.)

Люблю починати працювати над проектом у останій робочий день тижня, збираю інформацію, шукаю натхнення, шукаю асоціативні зачіпки, типу, як саджу зернину якоїсь культури, а після вихідних збираю урожай.

Які емоції наповнюють коли працюєте – позитивні чи негативні?

Є якась робоча амплітуда, коли ти починаєш працювати з прекрасним настроем, минає час, в тебе не вдається, опускаєш руки, якимось дивом виходить, але не так, як запланував, і знову ти починаєш працювати з прекрасним настроем…

Що таке для Вас натхнення? Коли і за яких обставин воно до Вас зазвичай приходить (або не приходить)?

О, це як в животі метелики. Щоб викликати натхнення, треба провести маленький обряд, увімкнути комп’ютер, прочитати завдання, подумати, пошукати рішення, почати  роботу. Якщо не виходить – повторити знову.

Яка роль сили волі у Вашій творчості? Чи можете змусити себе до праці?

Знаєте, інколи ну зовсім лінь, а інколи немає сил, а ще буває з’являються якісь термінові справи, типу погортати соцмережі чи всьоме передивитись всі частини «Зоряних війн», а буває просто треба працювати, тому що є якісь часові рамки, тоді акумулюю усі сили і працюю.

Як Ви ставитесь до власних робіт? Чи виникає у Вас критичне ставлення до своїх попередніх творів? Чи любите згодом їх переглядати, тощо?

Своє портфоліо переглядаю дуже рідко, і кожен раз думаю видалити зайві роботи, яким вже пора на пенсію, але якось рука не піднімається натиснути кляту кнопку «деліт».

До робіт своїх ставлюсь критично, але не у великому захваті, коли хтось інший це робить. Я, як і кожен дизайнер, після вистражданого проекту відчуваю легку нудоту.  З часом це відчуття проходить і ти розміщуєш свої роботи з гордістю у портфоліо.

Для кого Ви працюєте? Чи думаєте про своїх адресатів під час творчого процесу?

Сьогодні робив логотип для львів’ян – графічний символ міста, завтра планую почати новий проект для харчової галузі, а перед цими логотипами був логотип для магазину текстилю у Туреччині. Як бачите, цільова аудиторія постійно змінюється. Про кінцевого споживача думаємо постійно, тому що ми робимо це не для якогось пузання, який хоче відкрити магазин іграшок та розваг, -  ми робимо символ любові і безпеки для батьків  та їх дітей.

13652523_1314606865234445_869973587_n


 

13652669_1314606851901113_166629051_n (1)


 

13649655_1314606858567779_1072153600_n (1)

Чи дорога для Вас думка публіки? Як ставитеся до критичних чи, навпаки, компліментарних відгуків на власну творчість?

Так, дорога думка кожного, але до уваги приймаю тількі змістовні зауваження, бо є люди, які можуть по різному прокоментувати. Ось, приміром, недавно  — “В даному варіанті мені не подобається червоний колір, тому що у мене асоціації з гостями з Червонограду”…

Особливо прислухаюсь до братів по творчому цеху. Компліменти сприймаю радісно і з феєричними відчуттями у середині, але стараюсь  цього не показувати.

Чи можете стисло сформулювати секрети своєї творчої майстерності?

Звісно, це – практика, мрії і хороші люди, які тебе супруводжують у житті, ну і звичано Рок н Рол.

 

Розмовляла Марія Ключник

Фото з власного архіву С. Ласки

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment