Навчання “без меж”, або як здобувають освіту в Польщі українські студенти

In Інтерв'ю

  З кожним роком кількість наших випускників, які хочуть навчатись за кордоном збільшується. Хтось планує свій вступ у вищий заклад ще з 10 класу, а хтось вирішує навчатись там лише за три місяці до подачі документів. Думки абітурієнтів щодо цієї тему дуже різняться: комусь морально важко переїжджати в чужу країну і жити далеко від близьких, а хтось бачить в цьому лише одні плюси так, як закордоном зявиться більше можливостей.  Як насправді проходить навчання не вдома розказала нам Маріанна Харабара, студентка  Краківської Академії  ім. Анджея Фрича Моджевського.

14034887_1270325803034290_8902233281397852126_n

Як виникло рішення їхати вчитись у Польщу? Що саме посприяло?

- Спеціальність я обрала для себе ще в десятому класі – косметологія, дуже цікавилась цим, а про вищий навчальний заклад  тоді ще не думала. Приблизно, на початку одинадцятого класу я і  мама почали обговорювати цю тему і мама сказала, що вона б хотіла щоб я навчалась в Польщі. Аргументами були якість освіти і різноманітність можливостей подальшої роботи по професії. І мені ця ідея сподобалась. Після нашої розмови, в мене не виникало думок щоб щось поміняти чи якісь сумніви щодо правильності рішення.

Чи виникають складності в навчанні на іноземній мові? Якщо так, то які?

- Особисто в мене проблем з цим майже не виникало. Перед вступом в Академію я ходила на приватні заняття  польської мови, тому мені було трохи легше ніж деяким українським одногрупникам. Багато непорозумінь було через термінологію. Особливо на медицині. На початку звісно важко привикнути, але з часом розумієш, про що говорить викладач все краще і краще. Деколи сиділи після  пар з одногрупниками, які теж зі Львова і обговорювали всі незрозумілі теми. Було і корисно і весело.

Які для тебе плюси і які мінуси навчання в чужій країні?

- Якщо говорити про плюси, то це європейський диплом, три роки навчання для отримання диплому бакалавра, великий вибір робіт для студентів. Крім цього, я помітила, що саме там стала вже самостійною, а це для мене величезний плюс. Щодо мінусів, то це відстань, звичайно ж. Дуже важко привикнути жити далеко від близьких і говорити лише по телефону з ними. Ще можу додати, що не кожен може дозволити таке навчання через його вартість – 5200 злотих за рік. А ще треба оплатити проживання і харчування.

 14021730_1270325796367624_903045472539866145_n

 Напевно, за такі гроші мають бути і хороші умови проживання. Що можеш про це сказати?

- Так, умови і справді хороші. В коридорі , туалетах і кухні  прибирають щодня. В кімнатах ми самі собі порядок наводимо. Живемо по двоє, тому зручно дуже, місця достатньо. Коли переїхала туди, дуже вразило, що в кімнаті є міні-кухня. Та й взагалі була приємно здивована – всюди євроремонт, нема проблем з гарячою водою так, як в деяких гуртожитках у Львові. Та й взагалі комфортно. Дуже хочеться щоб такі умови проживання були і в нас у Львові.

От ще мене дуже цікавить ставлення викладачів до українських студентів. Як в Академії з цим питанням?

- В принципі, можу сказати, що з цим все добре. Викладачі розуміють, що нам трохи важче ніж їхнім студентам. Дехто спеціально повільно пояснює, щоб ми могли все зрозуміти, встигли все записати. А ще в нас є “дежури” – це додаткові години занять, для тих, хто ще чогось не зрозумів з попередніх занять. На них приходять викладачі і студенти. Викладачі питають, що саме було незрозумілим для студентів і про ці теми розказують, але стараються більше “розжувати” відповіді на запитання.

Знаю, що ти працюєш. Як ти поєднюєш навчання і роботу?

 - Не легко, але й жалітись немає на що. Проблем майже не виникає тому, що пари розкидані – перша  пара зранку, друга в обід, і третя може бути ввечері. Тому виходить, що деколи є багато часу між парами. Правда з сесією трохи важко потім, бо деякі пари все-таки приходиться пропускати.  Але  майже весь викладацький склад розуміє нас, не сваряться. Вони знають, що нам потрібно заробляти, щоб оплатити за проживання, дозволити собі щось привезти близьким з Польщі.

Після закінчення Академії плануєш додому їхати чи, можливо, бачиш перспективу в Польщі?

- Хотіла б залишитись працювати у Польщі. Тут я вже до всього привикла, адаптувалась. А якщо буде можливість, то працюватиму ще в іншій країні. Дуже хочу у Швеції. Загалом, бачу більше можливостей “стати на ноги” закордоном. По-перше, в  Польщі не виникає такої проблеми, як безробіття. Ну хіба що людина сама собі знаходить відмазки щоб не працювати. По-друге, я вважаю, що тут праця краще оплачується. Я сама працюю нянею в одній сім’ї. Батьки дитини знають, що я студентка, тому в графіку поставили мені не так вже й  багато робочих годин. І попри це, коли бачу зарплату, в мене не виникає питання “чому так мало?”. Хоча й робота не з легких.

А як щодо вільного часу? Що робите з друзями, коли зявляється вільна хвилина?      

- А це вже як коли. Коли хороша погода, то можемо просто по місту прогулятись, в парку посидіти. Любимо відвідувати різні виставки, ходити в музеї. Але і в дощ не скучаємо. Зразу дивимось, які фільми нещодавно вийшли і сідаємо всі разом дивитись.

Спілкуєшся тільки з українськими студентами чи знайшла друзів і середпольських одногрупників?     

- Спочатку я більше спілкувалась зі знайомими, які теж приїхали зі Львова. Потім вже якось більше почали знайомитись з поляками. То на парі хтось щось підкаже, то по дорозі  з Академії в гуртожиток хтось почне розмову. Недавно вирішила зареєструватись на одному з польських сайтів, щоб познайомитись з однолітками, знайти ще більше друзів. Заплатила за реєстрацію пару злотих і заповнила анкету. Але ця ідея себе не оправдала. Я зрозуміла, що краще знайомитись вживу. Крім цього, в гуртожитку багато сусідів-поляків. Серед них я знайшла немало друзів.    

А як часто вдається поїхати додому?

- Якщо є потреба, то є можливість їздити додому щотижня на вихідні. Але мені вистачає раз в півтора місяці, ще й з роботою не дуже вдається часто виїжджати на пару днів з Кракова. Ну і ,звичайно, відпускають додому на зимові свята, Пасху, польські календарні свята. Можливо, спочатку ще дуже хотілось щотижня додому їздити, а тепер тут багато справ, робота, друзі. Але дуже скучаю за мамою, близькими. Мамі щодня дзвоню, ділюся новинами. Так вже звикла.

 13932745_1270325773034293_239713940264638276_n

На кінець нашого інтервю, які поради ти даси нашим абітурієнтам, які хочуть вчитись закордоном?

-  Ну почну з того, що перед вступом треба піти на курси мови тієї країни, в якій плануєш вчитись, без цього ніяк. Якщо  знаєш їхню мову, то відповідно менше проблем виникає на парах, коли пояснюють матеріал. Дуже класний  варіант – почати спілкуватись з носієм мови, яку хочеш вивчити. Я сама переконалась в ефективності такого методу. Ще моя порада – знайти друзів з України, які теж туди поступають. Тоді не так вже й страшно їхати. І на початку навчання вже є дружня підтримка.

 

                                                                                                                 Ірина Леськів

                                        Фото з особистого архіву Маріанни Харабари

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment