Українці відзначили Світові Дні Молоді серед двох мільйонів вірян

In Інтерв'ю

Цього літа католицька молодь з усього світу приїхала до Кракова, аби зустрітися з  Папою Франциском та відсвяткувати разом Світові Дні Молоді. Ця традиція започаткована Святим Іваном Павлом II і бере початок з 1985 року. Відтоді СДМ відбуваються кожні 2-3 роки, їх приймають різні міста у всьому світі. Цього року право проводити цей захід отримала Польща. До дійства приєдналися й львів’яни. Важеннями від проведених днів у колі вірян з усього світу з Postmaidan поділилася координаторка львіської делегації Іванна Бобиляк.

Розкажи, що для тебе Світові Дні Молоді?

СДМ – це велика подія для молоді з усього світу. Це ті дні і той час, коли кожен з нас ще більше може удосконалити свою віру і якомога ближче впустити Бога у своє серце. Саме під час такого заходу можна дізнатися більше про інші країни світу, їх культуру і звичаї. Це ті моменти, коли в тебе з’являється ще більше друзів, і усі довкола стають рідними й близькими.
З упевненістю можу сказати , що жодне паломництво за останні роки не зібрало таку кількість молоді світу, як зібрала Вселенська церква цього року у Кракові.

14237644_1039709252793071_4753342855147255278_n

Коли з’явилася ідея відвідати цю подію, та як ти стала не просто учасницею, а й організатором СДМ?
Два роки томуя дізналася про те, що Світові дні молоді 2016 відбудуться у Кракові, і  захотіла якомога більше долучитися до цієї події.
Сталося так, що Бог звів мене в потрібний з час правильними людьми. Виявилося, що я шукала їх, а вони шукали мене. У таких ситуаціях ше раз переконуєшся, що життя мудріше за нас , й іноді воно веде нас тією дорогою, яка здається нам  неправильною. Але у підсумку, ми дякуємо Богу за те, що все склалося саме так.

Що була найскладнішим під час організації?
Під час організації великих труднощів не було. Бо все вирішувалося спільними зусиллями.
Але найскладнішим завданням був транспорт та проживанням молоді у Кракові.
Охочих поїхати на початку було зовсім мало, адже вартість поїздки була досить високою, (270 євро), для української молоді це часто нереальна сума. Але згодом зголосилися спонсори з України, Польщі та Італії, і ціна відповідно зменшилась для усіх учасників СДМ, які були попередньо зареєстровані.

14202516_1039709249459738_2992243385011434803_n

Які були очікування від поїздки? Розкажи про зустріч з Папою Франциском, які емоції переповнювали в цей момент?
Перед поїздкою у Краків було очевидно, що приємних емоцій буде багато.  Так і сталося. У мені досі вирують приємні відчуття від спогадів про усі щасливі моменти, які пережила за ці кілька днів.
Зустріч з Папою – це щось особливе і неймовірне для мене. Я мала честь бути представником від України на зустрічі. Це було щось надзвичайне. Згадую і не вірю, бо це схоже на якийсь казковий сон.

Коли побачила Папу, то тіло тремтіло і з очей котилися сльози , сльози радості.Ця зустріч певною мірою змінила мої погляди на життя, незважаючи на те, що пройшло не так багато часу.

14358898_1039709146126415_5235138711262851643_n

Розкажи, з яких країн приїхала молодь? З ким познайомилася?

Молоді у Кракові налічувалося близько 2-х мільйонів. Усі вони приїхали зі 187 країн світу. За цей час знайомств було стільки, що й не перелічити. Найважливіше, що там не було”ваших” і “наших” – ми були всі як одна велика родина світу.

 Чи впоралися організатори з прийомом цієї  кількості людей?  Чи відчували ви себе безпечно під час такого масштабного заходу?

 Стосовно проживання  все було гаразд. Молодь жила в польських родинах близько Кракова, а то й в самому місті. Харчування теж забезпечували, однак з певними затримками. Щодо безпеки, то так, вона була на найвищому рівні, адже на кожній вуличці міста і за містом, кожних 100-150 метрів стояли поліцейські. Але все ж таки деколи було трішки страшно, адже не кожного дня доводиться знаходилися серед настільки великої кількості людей. На щастя, жодних форс-мажорів не виникало.

14354938_1039709129459750_6759475866507540424_n

З якими словами Папа звернувся до молоді, яким був головний його меседж?

“Молодь на дивані” –  так Папа сказав про найнебезпечніший параліч, який молоді часто важко розпізнати, і визнання якого дорого нам коштує. Він зароджується у нас, коли ми плутаємо щастя з диваном. Вважаємо, що він допоможе нам жити комфортно, спокійно, абсолютно безпечно. Диван від усіх видів болю і страху, що замикає нас у домі, безтурботними і не обтяженими ні чим. «Диванощастя», ймовірно, є тихим паралічем, який може знищити нас найбільше,  бо поступово, несвідомо, ми стаємо млявими, тупими, отуманеними. І цього необхідно позбутися, якщо ти хочеш сам вирішували своє майбутнє і бути вільним. Це метафоричний вислів, однак дуже змістовний і глибокий.

З якими думками ти повернулася до Львова?

З думкою про те, як би то поїхати через три роки знову на СДМ в Панаму і зустріти всіх тих, з ким мала змогу познайомитися в Кракові.

А ще дуже хотілося б, щоб Папа завітав до України. Львівська спільнота «Віра і Світло» запросила його гаслом: «Папа в Польщі, Папа в Римі, Папа буде в Україні!»

 

Олена Високолян

Фото з особистого архіву Іванни Бобиляк

 

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment