“Ми хочемо, аби діти відчували, що мають українське коріння. Щоб гордились, що вони американці, але, окрім того, мають ще щось своє, рідне», – Андрій Шегера

In Інтерв'ю

На сьогоднішній день чисельність української діаспори закордоном сягає близько 11 млн осіб. Зокрема, в США проживає понад 900 тис українців. Громада гуртується, створює общини, спільноти, організовує зустрічі, концерти, відправляє різного роду допомогу на Батьківщину. А для того, аби їх діти та онуки не забували свою історію та походження, діаспора відкриває українські школи. Вперше в Штатах така школа була відкрита в 1893 році в Шамокіні (Пенсильванія). З того часу таких навчальних закладів почало все більшати. 

Андрій Шегера – директор української школи в Сан-Франциско. PostMaidan.info дізнавався всі подробиці відкриття, утримання та планів на майбутнє цієї альма-матер.

14322789_1853677344860358_194980833762037710_n

- Як довго ви проживаєте в Америці?

- В США ми з сім’єю проживаємо з 2009 року. Переїхали в Нью-Йорк, пожили там певний час, а згодом переїхали в Каліфорнію. Тут я знайшов роботу, та й ми вирішили залишитись.

- Коли та кому прийшла в голову ідея відкрити українську школу в Сан-Франциско?

- Коли ми з родиною переїхали сюди, то одразу почали шукати українські спільноти, аби бути поближче до своїх земляків. Знайшли тут Українську православну церкву, почали відвідувати її кожного тижня, знайомитись з різними людьми.
В 2014 році в серпні, на церковному зібрані, настоятель отець Георгій та вся церковна управа, почали обдумувати, що, можливо, варто відкрити українську школу, так як було видно, що до церкви приходить все більше діток шкільного віку. Тож декілька молодих сімей, наша в тому числі, вирішили підтримати цю ідею.
Незадовго у нас з’явилися уроки української мови та літератури. Ну і відтоді з кожним днем, кожним тижнем ми почали втілювати ідею створення повноцінної недільної української школи в м. Сан-Франциско.

- Скільки дітей було напочатку відкриття школи?

На перших уроках було лише 5 учнів. Ми розуміли, що в районі Сан-Франциско є більше дітей, яким наша школа була б цікавою, тому ми почали  подавати оголошення в церковному “Віснику”, і в Інтернеті, і люди почали переказували одне одному про нас. Дехто приходив до церкви, там ми вже могли розказати їм, показати клас, де діти займаються. Було помітно що з кожним тижнем інтерес до школи зростав, охочих відвідувати заняття ставало більше.

14330015_1853677471527012_2695503498958324547_n

- Скільки предметів ви викладаєте зараз?

   На сьогоднійшній день ми викладаємо 7 предметів: українська мова та літературa, історія та географія України –  в старшій і середній групах, ПізнаємоУкраїну – в підготовчій і молодшій групах, також є в нас Біблійна історія та Українська культура.

Одним із основних предметів звісно є українська мова та література , проте інші предмети відіграють також важливу роль у нашій школі.

В кожної групи , на кожен предмет є свій викладач. Наприклад, предмет Пізнаємо Україну, який викладається в підготовчій і молодших групах , це те саме, що й історія України, але викладається він в більш дитячому поданні і веде його вже  інший вчитель.

Також цікавий предмет “Українська культура”, куди входить музичне мистецтво. Вчителі знайомлять дітей з українською музикою, піснею, ну, а потім діти мають змогу показати ці знання на концертах.  Також в цей предмет входять вишивка, петриківський розпис, танці.

Хочу відмітити, що минулого року Українська культура мала ще дуже цікавий проект “Ліпка”. Діти з вчителем своїми руками ліпили вироби з глини, пізніше вчитель відносив ці заготовки в піч, де вони випікались. Згодом діти розмальовували свої вироби різними кольорами.  Після цього ми продавали ці вироби в церкві, а виручені кошти пішли в дитячі будинки в Україні. Тоді діти доторкнулись не лише до самого мистецтва,а ще й до благодійності. Ми розповідали їм, що це благодійна акція, допомога діткам в Україну, тому всі дуже активно приймали участь

- Скільки вчителів зараз працює в Вашій школі?

- В нас вчителів досить багато. Часом вони один одного замінюють.

Ми маємо чотири вчителі з Української мови та літератури, чотири вчителі з Історії та географії, отець викладає  Біблійну історію. Також у нас є шість вчителів з культури які несуть відповідальність за підготовку різних проектів на протязі усього року.

- Чи мають ці всі люди педагогічну освіту?

- Багато з вчителів мають педагогічну освіту, але не всі. Проте у всіх наших вчителів є вища освіта. Я радий, що в нас є такий чудовий колектив.
До речі, кожен наш вчитель викладає в школі виключно  на добровільних засадах, кожен приносить свій талант і передає його дітям. Ми вбачаємо в цьому наше багатство.

- Скільки загалом в вас зараз навчається дітей?

- Перший дзвінок в нас буде лише 18 вересня, але в нас вже зареєстровано 25 дітей. Ми очікуємо ще більше учнів в цьому році, адже буває й таке, що діти доєднуються до нас під час навчального року.

14344082_1853677528193673_6019478387161612177_n

- Ваші учні – діти різного віку. Як ви поділяєте їх на класи?

- В 2016-17 навчальному році, ми поділимо дітей на 4 категорії: підготовча, молодша, середня і старша. З самого початку була лише молодша і старша групи, але ми не вкладались з своїми навчальними програмами. Було важко викладати, адже діти різного віку і різної підготовки. Тому ми вирішили розділити їх з двох на чотири категорії.
Тепер ми маємо змогу набрати ще й молодших. Так як був певний період, коли до нас приходили дітки 4-5 років, але їм було важко на цілому уроці, де навчається, до прикладу, вже 7-річна дитина. Тому ми організували ще й підготовчу групу, де зовсім маленькі будуть знайомитись, привикати до колективу, спілкуватись українською мовою, співати пісеньки, вивчати історію в казках.

 - Ваші уроки проходять в приміщенні, на першому поверсі Української Церкви. Де ви там розміщуєте всіх діток?

- До цього часу в нас було два класи. Проте в цьому році, з допомогою церкви та фінанчування батьків, ми закупили пересувні, розкладні перегородки. З їх допомогою ми будемо утворювати класи на першому поверсі церкви. Таким чином у нас буде уже чотири кімнати. Ми викладаємо різні предмети в різних класах, а значить ми маємо змогу проводити декілька предметів за короткий час. Тому, наші заняття проводяться один раз на тиждень у неділю з 11:30 до 14:30.

- Всі учні, котрі в вас навчаються – українці?

- Усі наші учні мають українське коріння. Деякі діти виховуються в сім’ях, де українці тато й мама. Багато з дітей народжені тут і їхній тато українець за походженням, а мама громадянин Сполучених Штатів, ну або навпаки. Тому дуже приємно, що ці батьки вважають важливим збереження і розвиток мови і традицій з двох сімейних сторін.

- Чи розмовляєте ви в школі лише українською мовою, чи, можливо, переходите на англійську?

- Одне із наших завдань – це аби діти на уроці чи на перервах чули лише українську мову. Звичайно, якщо є певна потреба, то можна щось сказати англійською, але це відбувається рідко.
Можливо в майбутньому, якщо в нас появиться більше дітей, в котрих не дуже добра розмовна українська, або вони не спілкуються нею взагалі, але хотіли б вивчати і вдосконалювати її, тоді ми почнемо створювати окремі групи, проте це діло часу.

- Як фінансується ваша школа? Вам ж потрібно купляти певні підручники?

-  В насє певні фіксовані річні внески батьків. Ми збираємось на зборах і обговорюємо на що витратити ці кошти. До прикладу, не так давно були закуплені Букварі, Читанки, Рідна мова, Сходинки, а також нові книги, які розроблені спеціально для дітей закордоном – «Яблуко».
Коли в нас є потреба, то велику фінансову підтримку нам надає церква, зокрема настоятель УПЦ святого Миколая отець Георгій, голова парафії Віталй Візір,  а також інші члени церковного комітету.
Також, звичайно, велику частку в закупі приладдя та іншому фінансування становлять різні спонсори. На останній дзвінок діти отримали 1000$  від члена української громади Юрія Шілежка, на святі св. Миколая школярі завжди отримують подарунки завдяки Оксані Дірікко і церковному комітету. Загалом, наша молода школа має дуже багато друзів, я їм щиро вдячний.

14355734_1853677458193680_2149542779589793717_n

- Підручники ви замовляєте в Україні?

- З кожним роком наша шкільна бібліотека все більше й більше поповнюється новими книгами.
Починалось все з того, що ми закупили значну частину підручників з щколи у Сакраменто. Згодом батьки і прихожани церкви приносили і віддавали свої цікаві книги. Цього року багато вчителів  їздили в Україну і привезли різні підручники. Також ми замовляли книги через Інтернет.

 - Є ще десь поблизу українські школи?

- В столиці Каліфорнії  - Сакраменто,  що 90 миль від Сан Франциско, є багато українців і там є школа Українознавства. Також в місті  Санта Клара , є українська школа з дев’ятирічним стажем. Ми спілкуємося із вчителями цих шкіл і обмінюємося досвідом. Зараз наша школа наймолодша в районі Сан-Франциско, але з кожним роком вона піднімається на новий рівень.

 -  Ваші плани на майбутнє?

- Одним з головних завдань нашої школи є навчання дітей української мови, писемності, мовлення, а також знайомство їх з українськими звичаями, традиціями, культурою. За словами відомого педагога К. Ушинського: “Мова – найживіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одне велике історичне живе ціле. Вона не тільки виявляє собою життєвість народу, але є якраз саме те життя”.

З кожним днем в нашого колективу все більше планів. Зараз нам потрібно втілити ті маленькі плани, які в нас, є і рухатись так, аби було видно розвиток, не стояти на місці, удосконалюватись.

Одним із великих здобутків є те, що діти люблять свою школу. Взагалі спочатку було так, що дітки соромились одне одного, не хотіли йти до школи, плакали. Це було видно і це трошки ранило, ми думали чи взагалі варто це робити, не хотіли нікого заставляти. Хотілось, шоб дітки бігли до школи. Ми обговорювали, що потрібно зробити, аби навчання було “безболісним” і не було обтяжливим у вихідний день. Так як це ж неділя, а вони навчаються ще в загальних школах. Проте згодом ці питання відійшли самі по собі. Вчителі робили свою роботу, викладали і водночас створювали дуже гарну атмосферу. Окрім навчання ми робили різні концерти, дискотеки. Також, якщо це Паска, то дітки разом розмальовували писанки, ну і ще багато різних подій, які здружили дітей. Через певний період, ми помітили, що ніхто, ідучи до школи, не плаче,  а розходяться зі школи – обнімаються між собою. Зараз канікули ще, я і всі вчителі чекаємо цього Першого дзвоника, аби подивитись на всі їх зустрічі, на їх реакції, вони ж попідростали всі. Крім збагачення знаннями, дуже важливим є те, що діти здружилися, і з великим задоволенням ідуть в школу, щоб зустрітися з друзями і взнати щось нове від наших вчителів.

14291919_1853677538193672_3161370352245080648_n

- Яка Ваша мета?

- Головне завдання та мета нашої школи  – виховувати свідому і духовно багату молодь українського походження,  щоб наші школярі, в майбутньому юнаки та дівчата, стали повноцінними, гідними і гордими членами світової української громади. Ми хочемо, аби діти відчували, що мають українське коріння. Щоб гордились, що вони американці, але, окрім того, мають ще щось своє, рідне.

 ІЛОНА СУХАР

 ФОТО     з особистого архіву Андрія Шегери

та Української школи в Сан-Франциско

 

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment