МИСТЕЦТВО – ЦЕ СВОБОДА!

In Архів

«Після занурення в мистецтво світ вже ніколи не буде виглядати як колись»

Марія Анна Потоцька

DSC_0020 - копия DSC_0027 DSC_0030 - копия DSC_0031 - копия DSC_0032 DSC_0034

Кожна частинка світу сприймається нами як маленьке ціле, враження від якого ми передаємо через призму себе . Так зароджується мистецтво, яке не повинне виходити за рамки, адже має з’являтися на світ у просторі, де не існує меж. Та й чи взагалі у просторі, адже й він обрамлений, скоріше, Мистецтво має народитись у якомусь безмежжі, щоб зафіксувати себе на маленькому шматочку земного матеріалу.

У різні історичні періоди погляди на світ мали свої способи передачі, свої форми і манери вираження. Закони класицизму можна б було назвати тими чіткими рамками, крізь які не повинен був глядіти митець, але коли краса залишається мистецтвом(а може тільки вона ним і є?) і з правилами, то значить безмежжя погляду творця виглядало саме так.

Якщо мистецтво окреслити лише можливістю бути красивим, то воно теж тоді зафіксується в певній рамці. Якщо назвати ціль – викликання емоції – теж буде своєрідна скупість, якій не відповідає витвір із бачення однієї особи. То ж люди, які намагаються його творити, часто дозволяють бути йому огидним, незрозумілим, дивним, жорстоким, можливо, й неприємним, але таким, що викличе у спостерігача щось нове, надихне, зародить задум або навіть вилікує.

Сучасне мистецтво показує те, що ми часто не хочемо визнавати самі перед собою. Воно відхиляє будь-яку скромність, натомість ставить СВОБІДНІСТЬ. Саме те, що людина вважає безмежжям у нашій сучасності.

На виставку можна прийти із бажанням зрозуміти чиюсь горизонтальність , а вийти з неї так, ніби усе було тільки вертикальним. Трансцендентність з часточкою дива так з кожним днем і змінює людей.

Новітні виставки народжуються із неможливості більше мовчати про актуальне, або неможливості скрити давнє. Це своєрідний крик, походження якого не можна визначити, не можна зробити його якимсь одним терміном, що зможе пояснити свої відгуки.

Сьогодні, 8 липня, у Львівському Палаці мистецтв відбулось відкриття однієї такої виставки – «Мистецтво – це свобода» – що є потрібним кроком для українців у їхньому виборі співпраці з Європою. Це зібрання поглядів людей,поєднання їх у твори мистецтва і подача глядачеві з метою пізнання естетичних та суспільно-критичних якостей.

Чітко виражена тема війни, яка подана у вигляді гри у солдатики. Люди – іграшки, та тут не в руках долі, а скоріше в погляді однієї чужої ідеї.

Оглянувши експонати, мимовільно постає перед тобою питання : чи така кількість еротики, така повна відвертість із глядачем є закликом до щирості, чи завжди залишається в собі щось огидне, що повинно бути скритим від очей чужих?

Відповіді для себе можна сформувати, лише оглянувши все, що тобі хотіли сказати.

Така можливість буде у львів’ян до 24 серпня 2014 року. Організатори старатимуться у вихідні дні вдосконалити побачене супроводом екскурсовода.

А самим не варто дозволити мистецтву стати терміном, бо із жодних слів ми не відчуємо всієї його краси.

 

Ірина Іванець

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment