Чому ми програєм́о інформаційну війну з Росією?

In Архів

Передусім потрібно усвідомити, що інформаційна війна – явище не ефемерне і не тимчасове. Вона починається з агітаційних листівок, радіоефірів, телепередач, закінчуючи публікаціями у звичних нам газетах. Як не крути, ця війна точиться довкола нас протягом усього нашого життя і ми є її безпосередніми учасниками.

Останнім часом така інформаційна війна між братськими Росією та Україною набула абсурдних образів. Досвід показує, що будь-який рух у напрямку до самостійності України супроводжується агресією та обуренням зі сторони РФ.

Не потрібно бути вченим аби зрозуміти, що у таких умовах тотального контролю і лицемірства українська медійна армія здає свої позиції.

Чому?

Не вміємо дати достойну відповідь.

В російських ЗМІ є досить поширеною тенденція до брехні. Замість об’єктивного висвітлення фактів читач/глядач отримує фантастичні історії такі як от легенда про українських солдатів, які торгують людськими органами, чи використання силами АТО системи залпового вогню «Град» проти мирного населення. Дивно, чому з такою багатою фантазією російський кінематограф зупинився на одноманітних комедіях?

Переглядаючи сюжети місцевого телебачення, підсвідомо розумієш, що Голівуд в порівнянні з ним відпочиває.

Дезінформація або як її тепер називають «деза» – основна і єдина зброя російської преси («LifeNews», «Россия 24» «Lenta.ru», «Russiа Today» і т.д). Українські журналісти ж не звикли до такого зухвальства і їхньої провини в цьому немає.

(http://www.youtube.com/watch?v=KBZgCJDOr_Q)

Ми – інертні

«Так у світі повелося…» писав Кость Москалець у славнозвісній пісні «Вона». Так воно повелося, що такі безцеремонні закиди російських журналістів ми ігноруємо, пропускаємо повз себе залишаючи читачам самостійно вирішувати «вірити чи не вірити».

Але чи може споживач сам відфільтрувати фейкову інформацію від правдивої коли вона ллється на нього з усіх сторін?

Нам потрібно нарешті зрозуміти, що кожна залишена без належного спростування чи підтвердження новина формує світогляд пересічної людини. І журналісти як представники інформаційного простору несуть відповідальність за те, що вони пишуть.

Необізнаність у конкуренті

Інформаційні напади російських ЗМІ дають свій результат, оскільки їхня головна мета підірвати авторитет правлячої влади, завжди є супроводжується аргументами, нехай і заснованими на уявних подіях чи явищах.

Для того аби дати відсіч пустим балачкам, нам потрібно знати про слабкі місця нашого опонента, в той час коли більших українських ЗМІ зациклені на одноманітних подіях в житті країни, або здебільшого висвітлюють європейські новини від фестивалю в Каннах до Гей-параду в Амстердамі. Це не означає, що потрібно полишити такі новини міжнародного характеру. Це лише наштовхує на те, що потрібно вдаватися до журналістських розслідувань аби бути «в курсі» інших сфер життєдіяльності. Адже інформований – значить озброєний!

Для того аби виграти цю війну, потрібна певна згуртованість медійного світу. Схема, за якою б діяли усі ЗМІ.
Певними зразками тепер є «Громадське ТВ», «Українська Правда», «Телекритика» та інші. Проте цього недостатньо.

Результат буде лише тоді, коли кожен із нас докладе своїх зусиль у відновлення довіри до медіа серед читачів.


Марія Сидорчук

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment