Кіберзлочинність або як інтернет-шахраї заробляють собі на життя

In Архів

ХХІ століття – це час, коли інтернет – мережа заполонила майже всі сфери життєдіяльності. Проте не зважаючи на зручність та швидкість сучасних засобів зв’язку, використання інформаційних технологій викликало новий вид злочинів, які загально можна окреслити як кіберзлочини. Що ж таке ця кіберзлочинність ? Це злочини у так званому «віртуальному світі».

it_photo_154729_52

Специфіка даного виду шахрайства полягає у тому, що скоєння злочину здійснюється, практично не відходячи від “робочого місця”, такі дії є доступними, оскільки комп’ютерна техніка постійно дешевшає, а злочини можна скоювати з будь-якої точки земної кулі, у будь-якому населеному пункті, самі ж об’єкти злочинних посягань можуть знаходитись за тисячі кілометрів від злочинця. Крім того, доволі складно виявити, зафіксувати і вилучити криміналістично-значущу інформацію при виконанні слідчих дій для використання її в якості речового доказу. Усе це, безумовно, є перевагами для таких правопорушників.

Такий вид шахрайства є порівняно новим видом суспільно небезпечних діянь, проте на відміну від традиційних крадіжок і шахрайства, кіберзлочинність постійно удосконалюється і йде в ногу з технологіями, що у свою чергу ускладнює виявлення та протидію зазначеним протиправним діям.

Рівень кіберзлочинності в Україні неухильно зростає, чого не скажеш про статистику розкритості комп’ютерних злочинів.

Згідно з міліцейською статистикою, більша частина таких правопорушень в Україні це шахрайство в сфері електронної комерції.

Слід зазначити, що в Україні Департамент по боротьбі з кіберзлочинністю МВС України було створено у грудні 2011 р., а відповідні територіальні підрозділи почали створюватися лише на початку 2012 року.

Серед найбільш уразливих до кібрзлочинів сфер суспільного життя відноситься фінансовий сектор економіки, а саме банки та їх послуги. Злочинці будь –то в реальному, будь –то у віртуальному світі завжди ласі до чужого майна.

Основними злочинними схемами, на думку правоохоронних органів, є:

  • купівля-продаж товарів і послуг шляхом отримання передоплати;
  • створення віртуальних фінансових пірамід в кіберпросторі (МММ-2011, SWB, INTWAY та ін);
  • прийняття внесків та інвестицій, довірчого управління фінансовими активами, надання інших фінансових послуг в інтернет-мережі;
  • розіграш грошових коштів або подарунків, в тому числі з використанням платних телефонних номерів або коротких повідомлень;
  • розміщення оголошень з пропозиціями прибуткової роботи вдома з обов’язковим первинним (вступним) внеском;
  • пропозиція перерахувати кошти на так звані «чарівні гаманці», відкриті в небанківських електронних платіжних системах, що нібито автоматично збільшують вкладену суму і повертають її вкладнику.

Покарання за подібні дії сягає від штрафу, у розмірі 850 гривень до 12 років позбавлення волі з конфіскацією (залежно від наявності обтяжуючих обставин).

Так, наприклад, затриманої в Кіровограді шахрайці, яка продавала через Інтернет неіснуючі хутряні вироби, загрожувало 8 років позбавлення волі (не дивлячись на те, що прибуток зловмисниці складав всього лише 2500 гривень, великий термін вона отримала, у зв’язку з тим, що раніше вже притягувалася до кримінальної відповідальності за аналогічні дії).

Що стосується захисту проти кіберзлочинців, то здебільшого все залежить, перш за все, від самих громадян, які дуже часто легковажно та необережно відносяться до електронних платежів і своїх персональних даних. Саме персональні дані, які ви надаєте банку, є найбільш затребуваними шахраями, а саме: прізвище, номер мобільного, адреса електронної пошти. Зазвичай таку інформацію продають на «чорному ринку», а згодом використовують для розсилок смс, спаму, телефонних дзвінків рекламного характеру. Відносно банківського сектору, то необхідно дотримуватися декількох простих правил щодо безпеки з користуванням платіжними картками.

По – перше не слід давати стороннім у руки свою картку, навіть офіціантові в ресторані, адже вони можуть переписати номер карти, а згодом використати у протиправних діях. По – друге ніколи і нікому не повідомляти свій PIN- код
Згідно з думкою американських експертів, у США середня вартість збитку від одного кіберзлочину становить 500 тис. дол., тоді як одне фізичне пограбування банку обраховується у 3,2 тис. дол. За заявою ФБР, американські бази даних щомісяця зазнають понад тисячу атак іноземних хакерів. Збитки від одного кіберзлочину на Заході складають в середньому від 450 тис. до 1 млрд. дол. США. Щорічні втрати фірм США – 100 млрд. дол., Великобританії – 4,45 млрд. дол., країн Західної Європи – 39 млрд. дол.

Крім того, слід звернути увагу, що поряд з активними діями МВС, боротьбу з кіберзлочинністю в Україні ведуть і інші органи.

Так, 12 березня 2013 року Кабінет міністрів України схвалив законопроект № 2483, спрямований на боротьбу з кіберзлочинами. У червні 2013 року на сайті Верховної ради був опублікований законопроект «Про захист інформаційного простору», спрямований на регулювання діяльності інтернет – ресурсів.

Також, в травні 2013 року з ініціативи Незалежної асоціації банків України (НАБУ) був запущений проект «Протидія кіберзлочинності» (anticyber.com.ua).

Однак, видимих ​​результатів такі нововведення поки не дали, і навряд чи на них можна покладати великі надії. Про це свідчить хоча б той факт, що сайт НАБУ anticyber.com.ua був зламаний хакерами буквально наступного дня після запуску.

З цього випливає висновок, що ефективною боротьба з інтернет – злочинами стане лише тоді, коли вона проводитиметься всередині кіберпростору, за участю комерційних структур, безпосередньо зацікавлених у забезпеченні безпеки IT-сфери.

Наприклад, в США та Японії за участю Microsoft, Xerox, Google, HP були створені центри реагування на кіберзлочини. Такий же центр існує в Китаї. Їхня робота зводиться до моніторингу кіберзагроз та розробці ефективних методів протидії.

Очевидно, що створення аналогічних центрів набагато ефективніше, ніж фінансування правоохоронних органів, які по-перше не володіють достатніми знаннями, по друге: безпосередньо не зацікавлені в безпеці кіберпростору.

Олеся Фокша

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment