Висока ціна «безкоштовної» медицини

In Архів

Кожна людина, яка потрапляє до лікарні готова заплатити будь-яку суму, аби одужати. Їй не цікаво, законно це чи ні, а тим більше – куди йдуть її кошти. На жаль, через постійний дефіцит бюджету наша “безкоштовна” медицина тільки так і виживає – на відчаї та необізнаності пацієнтів. А якщо говорити точніше, то виживає вона на корупції.

Які б ми гроші не платили за наше лікування, препаратів для одужання постійно не вистачає, а то й взагалі – відсутні. Часто у лікарнях бракує плівок для рентгену, а повідомляють тебе про це вже тоді, коли ти простояв в черзі 2 години, реактивів для аналізів, а прийом до лікаря без довготривалої черги через неповне забезпечення спорудження просто неможливий.

Дуже часто для отримання необхідної медичної допомоги треба сплатити “он в тій касі”, тоді все буде швидко і “безболісно”. Відмовитися від такої процедури неможливо – пацієнт ризикує простояти у чергах за талонами місяці. Нас зазомбовують тим, що внески до такого благодійного фонду є обов’язковою справою, а не добровільною і ніякого відношення до медичної допомоги не мають. Але як відхреститися, коли на мова йде про власне здоров’я?

У чинній Конституції України зокрема чорним по білому зазначено, що «… у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена» (стаття 49). Натомість реалії сьогодення далекі від декларацій.

За один прийом до лікаря може піти більше тисячі гривень. Коли середньостатистична зарплата в Україні сягає дві тисячі. Ось така «безоплатна» медицина. А наслідки ми, пересічні українці, відчуваємо віднині на власній шкурі. Маєш достатньо коштів — вилікуєшся. Не маєш — помирай.

А що ж так звані державні й комунальні медичні установи для пересічних громадян, для яких гарантована чинною Конституцією безоплатна медицина? Вони продовжують наживатися, як і кільканадцять років тому — і це при тому, що медпрацівників гостро не вистачає (хто ж піде працювати на жалюгідну зарплатню?), використовують радянське обладнання.

Як завжди бракує необхідного сучасного обладнання, яке треба закупати за кордоном — а за які кошти, адже держава виділяє на медичну галузь жалюгідні копійки, яких вистачає хіба що на зарплату медпрацівників. Тож керівники цих медичних установ мимохіть змушені якось викручуватися, щоб зовсім не знищити свої заклади, виманюючи в будь-який спосіб з наших кишень додаткові кошти на «дрібні потреби».

Що ж ми можемо зробити з такою корупційною медициною? Ми повинні перетворити примусові “благодійні” внески та подяки на потужне і прозоре джерело фінансування закладів охорони здоров’я та потреб пацієнтів. Це шанс для медичної галузі зробити повне перезавантаження і нарешті повернутися обличчям до людей.

 

Олеся Фокша

Loading Facebook Comments ...

Submit a comment